Розділ 4

Тренування

Лілії… Безмежне поле жовтогарячих квітів. Вони простягалися далеко-далеко, кінця їм не видно було. Найбільше було оранжевих, та інколи траплялися й жовті, іноді червоні. Діана йшла вперед по вузенькій стежці в безкрайому полі прекрасних квітів. Лілії сягали їй поясу, дівчинка легенько вела ручкою по їхніх стеблах. Квіти були різного розміру: і великі, і маленькі. Іноді навіть ще нерозпущені бутони траплялися.

Аж раптом попереду Діана вловила оком ще одну лілію. На відміну він інших, вона не була ні оранжевою, ні червоною, ні жовтою. Її колір був блакитним, немов небо. Дівчинка підійшла до дивовижної квітки. Зір не обманював, її забарвлення й справді нагадувало прекрасну небесну блакить. Діана простягла руки до лілії. Її пелюстки були великими, ніжними. Квітка росла, набираючи сил із землі. Аж раптом довкола квіти почали в’янути. Діана відсмикнула руки від блакитної лілії й панічно озирнулася. Прекрасні вогняні квіти в’янули, але блакитна продовжувала рости, вбираючи в себе води із ґрунту. Здавалося, неначе квітка забирає всі поживні речовини з поля, не даючи рости іншим ліліям. Вони в’янули…

– Ні, ні, ні! – вигукнула Діана. – Тримайтеся, не в’яньте!

Але вони все падали додолу, пелюстки скручувалися в трубочки й тьмяніли. Тим часом блакитна тягнулася до сонця, набираючи сил…

Діана різко підвелася на ліжку. Серце шалено гупало. Що це був за дивний сон?

Дівчинка встала з ліжка й виглянула у вікно. Ще було темно. Повний місяць освітлював усе довкола. Отже, заснути буде важко. Діані рідко спиться в повний місяць. Це пов’язано з блакитним вогнем, адже він – сумісність води й вогню. А народ води в повний місяць не сплять. Тому й Діані важко заснути.

Але сон був украй дивним… Може, це просто враження від лілій? Адже ввечері Діана вдосталь намилувалася ними в місті. Але чому вони всі в’янули? Та ще й блакитна…

Діана рідко надавала значення якимось снам. І цей би забула, якби не… Наступної ночі приснився точно такий же сон. Все в деталях було таке ж. І закінчилося так само: лілії в’януть, а блакитна зростає. Це починало непокоїти. А раптом цей сон все ж щось значить?

Але наступної нічого вже не снилося, тож Діана благополучно забула про нього. Натомість вона замислилася щодо свого блакитного вогню. Їй якось вдалося телепортуватися. Якби вона навчилася це робити досконало, то це вміння б значно полегшило життя… Пані Катрина досі не вчила її такому на індивідуальних заняттях. Там вони лиш відпрацьовували її вміння керувати блакитним вогнем. Іноді повторювали виклик посла, але в Діани це й так добре виходило, адже вона частенько використовувала його, щоб поспілкуватися з рідними.

Тож, Діана рушила до пані Катрини, щоб та навчила її користуватися телепортом. Вона зараз саме гостювала в їхньому селищі, проживала у великому будинку діда Павла. Загалом, усі гості, що не поміщалися в будинку, де жила Діана з сім’єю, поселялися у діда, бо в нього досить великий маєток.

За хвилин десять Діана вже сиділа перед Катриною.

– Отже, кажеш, телепорт… – пробурмотіла вчителька, вислухавши Діану.

Дівчинка схвально кивнула. Із замисленого виразу обличчя пані Катрини, можна було зрозуміти, що це не так і легко, як здається.

– Що ж, – врешті мовила вона. – Ти навчишся телепорту. І не тільки.

– А що ще? – здивувалася Діана. – Пам’ятаю, мені говорили, що блакитний вогонь дозволяє створювати послів та дозволяє телепортуватися… Більш нічого особливого не згадували.

– І про трубу також, – пані Катрина посміхнулася. – Сонечко, навіть я не можу знати, яку силу приховує блакитний вогонь.

– А хто знає?

– Володар блакитного вогню.

Діана спантеличено глянула на свою вчительку. Виходить, що це вона має знати. Але ж вона нічого не знає!

– Діано, попередні володарі блакитного вогню робили записи, – продовжила пані Катрина. – І деякі збереглися в сувоях. Саме завдяки ним ми знаємо про силу блакитного вогню.

– Так. Але хіба там згадані ще якісь його властивості, крім створення послів та телепорту?

– Звісно. В мене зберігся один сувій, який я не бажала довіряти загалу. Про нього знають лише члени ГРПВ. Саме з нього ми й дізналися про трубу.

– А що там ще згадано?

– Пам’ятаєш наше перше заняття, коли ти вчилася трубі?

– Так…

– Ти тоді побачила видіння. Точніше, ти бачила уривок моїх думок…

– Так, я пам’ятаю. Ви мені це казали, тільки говорили, що не знаєте, як це контролювати.

– Авжеж, саме так і було.

– І згадували, що ця властивість притаманна водяному народові.

– Так. І в тебе вона є, адже блакитний вогонь – сумісність дару води й вогню. Тому ти можеш використовувати як і силу, властиву вогняному народові, як і водяному.