Розділ 3

Бос

Всі солдати спец загону стояли навколо галявини. Тут був пустир. Неначе й не існувало ніякої будівлі… Всього секунду тому вона стояла тут, аж раптом просто зникла. Випарилася в повітря. Розчинилася.

– Як..? – Діана почула шокований голос Матвія.

– Що за..? – пробурмотів Тарас.

Діана й сама не могла повірити очам. Очевидно, усі інші бачили те ж саме, що й вона. Отже, або їх усіх піддали якимось галюцинаціям, або… або тут щось явно незрозуміле.

– Діано, ти як? – до дівчинки підійшов Нік та й інші друзі.

– Усе добре? – запитала Яна.

– Уже сумніваюся, чи все зі мною добре, – буркнула Діана, все ще вдивляючись у пустир.

– Не хвилюйся, ми всі це бачимо, – заспокоїв сестру Лу. – Ви ж також це бачите, так?

– Так, – кивнула Лола. – Точніше, не бачимо нічого.

– Я саме це маю на увазі, – мовив Лу. – Ми бачимо, що тут нічого немає… Тобто, ми нічого не бачимо. Але бачили, що тут щось було, але тепер воно за секунду дивним чином зникло, тож ми нічого не бачимо… Ну, і бачимо, що… Ох, я заплутався.

Діана усміхнулася. Добре, що всі живі та здорові. Але таємниче зникнення будівлі Ордену просто на очах у всіх не давало їй спокою ще довго…

До обіду всі повернулися додому, в селище. Діана, Лола, Лу та Яна сиділи за столом із замисленими лицями. Оксана ніяк не могла зрозуміти, що сталося з дітьми. Ну, не вона ж бачила, як прямо на очах зникає ціла будівля… Звісно, Тарас розповів їй усе, але на словах це не справляло такого враження, як наяву. Батько зараз дивився телевізор, але також нічого не чув і не бачив, він дивився повз екран, а його думки були далеко-далеко…

Діана мимоволі глянула на екран телевізора. Кілька секунд вона дивилася повз, аж ось її зір сфокусувався на картинці. На ній зображений був чоловік середнього віку. Мав коротеньке світле волосся, сірі очі, виражені риси обличчя. Президент. Якийсь час Діана тупо вдивлялася в його обличчя, доки не зрозуміла, що…

Від несподіванки дівчинка аж встала з-за столу.

– Діано? – Оксана здивовано глянула на доньку. – Що трапилося?

– Він, – дівчинка вказала на чоловіка на екрані. – Він там був. Це він.

– Хто – він? – не зрозуміла Оксана. – Де був?

– Сьогодні. Це він.

– Хто?

– Президент. Сьогодні в Ордені… Він їх бос. Я з ним розмовляла.

– Тобто?!

Від шоку Оксана аж сіла в крісло. Лукас, Лола та Яна здивовано вилупили очі на Діану.

– Я тоді ще здивувалася… – продовжила Діана. – В мене таке відчуття було, що він мені когось нагадує. Тепер я зрозуміла.

– Ти впевнена, що це був він? – перепитала Оксана.

– На всі сто, – запевнила Діана. – В нього дуже виражені риси обличчя. Навряд я його з кимось сплутаю. До того ж, я досить тривалий час мала змогу його розглянути. Повірте, цей чоловік в телевізорі та бос Ордену схожі як дві краплі води.

– Тарасе! – гукнула Оксана чоловіка. – Ти чув?

– Що? – повернувся до реальності Тарас. – Що чув? Щось трапилося?

Оксана вказала на президента, якого показували на телевізорі.

– Діана каже, що цей чоловік був сьогодні в Ордені, – мовила Оксана своєму чоловікові. – До того ж, запевняє, що він бос.

Тарас подивився на екран і кілька секунд розглядав обличчя президента. Тоді мовив:

– Так, це він. Я також його бачив і можу з впевненістю сказати, що це так.

Оксана важко зітхнула.

– Це все надто складно, – мовила вона. – Таємний Орден з поганими намірами, будівля якого розчиняється в повітрі; його бос, що став нашим президентом… І як моя бідна голівонька це все прийме?

– Мамо, повір, нам також все це складно переварити, – проказала Лола.

– Не можу не погодитися, – кивнула Діана. – Додам, що я ще маю знищити цей Орден…

– Цікаво як, якщо він вміє зникати, – пирхнув Лу.

– Піду-но я спати, – Діана рушила до своєї кімнати.

– Але ж зараз день, – зупинила її Оксана.

– Мені байдуже, – зітхнула Діана. – Треба ж відпочити якось.

***

В залі було темно. Освітлювало її лише бліде сяйво повного місяця, що пробивалося у панорамні вікна кімнати. Тут було прохолодно, не зважаючи на те, що в залі зібралося повно народу. Люди про щось збуджено шепотілися, та одразу замовкли, щойно увійшов ще один чоловік, що нещодавно назвався Діані Богданом.