Глава 24. Материнське передчуття та королівський похід

Глава 24. Материнське передчуття та королівський похід

У підводному палаці, здавалося, нарешті запанував жаданий спокій. Стіни замку знову мерехтіли м’яким лазуровим світлом, позбавлені отруйного фіолетового туману Морфени. Звільнені русали поверталися до свого звичайного життя, а у вільних водах лунали радісні пісні.

Проте в королівських поях панувала зовсім інша атмосфера.

Королева Селена стояла біля високого кришталевого вікна, дивившись у бік поверхні. Її обличчя було блідим, а золотий хвіст нервово тріпотів, піднімаючи легкі піщані вихори. Вона приклала тремтячу долоню до грудей — там, де магія крові єднала її з кожною з доньок. У її материнському серці розростався пекучий, нестерпний біль і крижане відчуття тривоги.

До кімнати швидко впливла Вівіана. Її рожевий хвіст описав неспокійну дугу, а лазурові очі палали страхом. Вона зупинилася поруч із матір’ю й з переривчастим подихом мовила:

— Мамо... ти теж це відчуваєш? Щось сталося... Щось жахливе відбувається з Аурелією!

Селена повернулася до доньки й гаряче пригорнула її до себе. Сльози Королеви змішалися із солоною товщею моря.

— Так, донечко... — стиха, але з небезпечною рішучістю в голосі прошепотіла Селена. — Я відчуваю це всією своєю суттю. Моє серце розривається від болю. Даремно ми пощадили Морфену й просто вигнали її! Мені треба негайно плыти на допомогу. Цього разу я знищу цю відьму остаточно, щоб вона більше ніколи не сміла зазіхати на нашу родину!

— Що ти сказала, кохана? Що з Аурелією?! — раптом пролунав глибокий, владний голос.

У дверях вежі з’явився сам Король. Його велична постать випромінювала силу, але в очах спалахнув сполох володаря й батька. Він швидко наблизився до дружини, міцно стискаючи в руках золотий Тризубець.

Селена подивилася на чоловіка з глибоким смутком і тривогою:

— Наша наймолодша донечка потрапила у пастку Морфени, мій королю. І вона там не одна... Разом із нею під загрозою той самий смертний юнак — Микита.

Король зсунув брові й зі здивуванням вигукнув:

— Людина?! Але як він опинився під водою?!

— Він віддав усе, — лагідно відповіла Селена, торкаючись руки чоловіка. — Він не вагаючись стрибнув за нею у безодню й силою щирого кохання сам прийняв магію моря, перетворившись на русала. Він став одним із нас лише для того, щоб не залишати Аурелію саму.

Король застиг на місці. Його серце, яке роками плекало недовіру та суворість до людей і через що він жорстко забороняв донькам навіть наближатися до поверхні, зараз здригнулося від враження. Він поволі опустив Тризубець і з повагою мовив:

— Людина, яка добровільно зреклася свого земного життя ради нашої доньки?.. Я вражений, Селено. Я відчуваю, що повинен особисто потиснути йому руку й подякувати за його чисте серце.

Проте часу для роздумів не залишалося. Селена ступила крок уперед, її золотава корона спалахнула яскравим промінням:

— Морфена схопила їх обох у магічну сітку. Якщо ми не встигнемо, вона знищить їх, щоб помститися нам за поразку!

Король знову міцно стиснув Тризубець, і по його металу пробігли золоті блискавки.

— Тоді не будемо гаяти жодної секунди! — суворо виголосив він. — Ми попливемо туди й назавжди покінчимо з цією темною потворою!

— Я пливу з вами! — твердо заявила Вівіана, підпливаючи до батьків. — Аурелія — моя сестра, і я не залишу її в біді!

У цей момент до королівської зали впливли й інші молодші принцеси. Вони вже не плакали й не ховалися за стінами в’язниці — в їхніх очах палала упевненість та готовність захищати свою родину.

— Ми теж пливемо! — в один голос мовили дівчата.

Звістка про те, що підступна Морфена схопила принцесу Аурелію та її сміливого обранця, який ради кохання зробив неможливе, миттєво пронеслася по всьому підводному царству. Океан здригнувся від обурення.

На клич Короля та Королеви піднялися всі мешканці глибин. За королівською родиною рушив справжній величезний армада: вірні велетенські кальмари обплели своїми потужними щупальцями бойові списи; зграї швидкісних хижих риб вишикувалися в лави; а величні сині кити підняли могутній шум, готовий розривати чаклунські сітки відьми.

Це був не просто похід за помстою — це була масштабна, велична рятувальна місія ради порятунку закоханих. Королівська родина на чолі з Селеною та Королем, тримаючись за руки й ведучи за собою сили всього Чорного моря, стрімко поплила в напівтемні ущелини, де ховалася Морфена...