Несподіванні гості

У хлопця була аура, кольору фіолетового смарагду. Та ця аура лякала мене та ангела. Він поглянув на мене. Ангел налякано заговорив

- Він мене бачить... - його могутній голос тремтів. 

Хлопець сів на своє місце, та його погляд не відривався від моєї спини.

-" Він і є небезпека, милостивий Санвірл, хто це?" мої думки панічно кричали. Мені терміново потрібно розповісти це батькам.

Я хутко вибігла з акдиторії, я як можна швидше тікала до храму. Ангел летів за мною, та я відчувала, що той хлопець буде мене переслідувати.

Я забігла до храму, але окрім батьків стояв чоловік міцної статури, та золотим, як вогонь сонця волосся...

- Богородо! - вигукнула мама

Чоловік повернувся, і швидкою ходою підійшов до мене. 

- Дитя моє! Ти так виросла поки я боровся із злом! - він мене обійняв. - Я чув кожну мою молитву, я не забува про тебе, та те добро, що зробив Дрімніс. 

- На це немає часу! - довелось вигукнути - Сюди прямує темна сила, я не розумію хто це, але його потрібно зупинити! 

Всі боги які мене оточували здивован переглянулись. 

- Вона каже правду - заговорив ангел

Я відчула сильну хвидю всього темного та злого. 

- Тікайте! - вигукнаула я

І в той же момент роздався гуркіт від удару. Стіна храму розсипалась, як пісок. Пришов той хлопець, та вже вдягнений у темно синій тарат. 

- О ні... - Перелякано сказав Санвірл. - Сонцедар...

- Хто це? - спитала я

- Сонцедар, твій брат...

- Хто?!