Розмова з ангелом

Отже, я прийшла додому. Але, коли я тільки прямувала до мого храму після занять, то відчувала біля себе світлу ауру. Я її відчувала ще раніше, але мені не спадав на думку Ангел - Охоронець. Я прошла до своєї кімнати, і перред собою побачила Анггела - Охоронця.

- Ти мій охоронець? - спитала я без остраху.

- Так - його голос звучав могутньо, але заспокійливо

- Але в моїх батьків, я не побачила ангелів? 

- Це томущо вони Боги, а ти тільки на шляху просвітлення і підготовки до статусу богині. Правда "богинею чого" ти станеш, це інше питання.

- Якщо я донька Санвірла, мабуть, я теж майбутня богиня Сонця?

- Це не виключення, але твої сили можуть мати інше русло і тиможеш стати кимось іншим. 

Я задумалась. Це звучало надто важко і заплутано. 

- Ти мені хотів щось розповісти... - я нагадала ангелу.

- Так, у твоїй школі з'явилась небезпека, та тільки я не розумію, чому воно тут?

- І що нам робити?

- Можливо, ти знову використаєш своє око, і перевіриш?

Це була ідея. Завтра я мушу виявити небезпеку. Поки я розмовляла з ангелом, мені стало трохи зле. Ангел це помітив:

- Ти ще слабка, щоб довго розмовляти з богоподібними та іншими святими. Відпочинь, завтра буде ще важче. 

Я послухалась ангела і припинила нашу розмову, деактивувавши око. Мені захотілось помолитись не Санвірлу, а Дрімнісу. На занятті з Молитвочитання, мені вдалось запам'ятати молитву до мого богоподібного, не рідного батька. Я стала на коліна, промовляючи слова:

- Величний Дрімніс, почуй мою молитву! Візьми мене до свого сонного царсва. Прошу, дай мені сил, щоб прожити завтрішній день! Не дай кошмарам погубити мене! 

Я одражу почала засинати. У сні, побачила знайомі руки, це був Дрімніс. Він взяв мою руку і вів у невідомий, але спокійний світ. У сні ми просто мовчали. Я бачила маму, я плела з маленьких зірок міцні сузір'я. Я відчувала себе дома.