Божественна школа

Ми з матінкою обійнялись, і я вже з нетерпінням чекала початку навчання. 

1 вересня. Перед тим, як вийти з храму, я одягла свій тарат. Тарат - одяг, який вказує, в якому храмі служить людина. Мій був обшитий червоно - жовтими тканинами, що означало про моє служіння в храмі Бога Сонця. Це було однією з умов школи, щоб розрізняти велику кількість учнів. Також, я помолилась самому Санвірлу, щоб він допоміг мені прожити цей визначний день спокійно. 

Коли я прийшла, то побачила перед собою величезну будівлю, з набагато більшою територією зеленої трави та дерев. Біля воріт школи зібралась купка таких самих студентів, як я. Вони всі були в різних таратах. Зелених, синіх, фіолетових. Навіть не помічала, чи є взагалі червоно - жовті тарати. Але були й звичайні сірі тарати. Це вже означало, що це ще досить низький рівень служіння. Поки я розглядала студентів, прийшов головний Просвітлений. Ніхто не знав його імені, і кажуть, що його знать тільки боги. Всі одразу замовкли, щоб послухати промову. 

– Шановні студенти, Ви прийшли в це місце, щоб отримати знання і стати величними. Під час навчання Ви все зрозумієте. Прошу, проходьте до Божественної школи. 

Двері відчинилися і студенти проходили всередину. Це справді дивовижно, стільки різних статуй Богів, картини невідомих, але талановитих художників, які вміло зображували легенди про Богів своїми фарбами. Полиці з книгами... їх була неймовірна кількість. Як це все перечитати? 

– Шановні студенти, Ви вже отримали розклад своїх занять, прошу із дзвоном Великого дзвінка, пройти до своїх аудиторій. Гарного навчання, не підведіть наш смертний світ!

Ай й справді, коли було чути дзвінок, студенти попрямували шукати свої аудиторії. Я не була виключенням. Перше моє заняття було в аудиторії номер 1, і мало назву Легендологія світу. Звучить цікаво, адже я вже багато знала легенд, і хотілось знати більше.