Біля мене проживали в сусідньому домі
Дві малесенькі сестрички дві мої знайомі
Одна одній поступались так здалось мені
Були завжди радісні, та такі чудні.
Не сердилися ніколи, задоволені усім.
І ніхто не чув, не бачив гнівних поглядів їх, слів.
Коли іграшками грались, хоч на двох були одні,
Так мене це здивувало, зоставалися цілі.
Дружно мамі помагали, що було в їх силі.
Все, що їсти їм давали, порівну ділили.
Дня одного не витримав та їх запитав,
З нетерпінням відповідь я від них чекав.
“Чому вас сердитими у дворі не бачу?
Ви, що вдвох не сваритесь, ніколи й нізащо?
Яка таємниця в стосунках між вами?
Чого особливого вас навчила мама?”
Дівчатка у відповідь посміхнулись чемно, -
“Одна одній робимо тільки все приємне,
Завжди задоволені ми одна другою,
Ось чому нам радісно у двох із сестрою.”
Відредаговано: 25.10.2026