ЕПІЛОГ

Голоси пробивалися до Ніколаса крізь важку непритомність.

Над головою коливалося білосніжне полотно шатра. У повітрі стояв запах лікарських настоянок і дорогих парфумів, а біль у скронях відгукувався гострою пульсацією.

Пам’ять поверталася спалахами: ліс... мисливські роги... розлючений корубр... Удар. Пекучий біль у плечі. Жорстокий камінь. І суцільна темрява.

Ніколас повільно торкнувся скроні – пальці натрапили на щільну пов’язку. Придворний цілитель поруч одразу м’яко перехопив його зап’ястя, щось заспокійливо бурмочучи.

Але Ніколас його не слухав. Він шукав у тумані згасаючої темряви інше.

Золоте світло.

Це було не звичайне закляття з Академії. Це світло було живим. Воно ласкаво огортало тіло, вгамовувало пекельний біль і силою витягувало свідомість із безодні.

Він заплющив очі, намагаючись викарбувати у пам’яті вислизаючий спогад. І перед ним знову виник той самий образ.

Дівчина.

Її риси розмивалися, але очі... Ці очі він запам’ятав назавжди – яскраво-сині, глибокі, нереальні. І волосся – світле, що в сяйві магії здавалося щирим золотом.

Він не просто бачив її – він відчував її легкий подих на своїх губах і чув тихий шепіт.

– Знайдіть її, – у голосі кронпринца, попри слабкість, прорізався сталевий наказ, який не передбачав заперечень. – Я хочу знати, хто вона.

Ось і завершилася перша книга історії Мірабель… 

Але це лише початок.

Попереду на Міру чекає ще чимало таємниць, небезпечних випробувань, несподіваних зустрічей і, звісно ж, почуттів, які можуть змінити все.

Її історія тільки набирає обертів. 💫

Тож не прощайтеся з Мірою — друга книга серії «Благословенна сонцем» уже чекає на вас!

📖 Читайте продовження безкоштовно на Букнет та дізнайтеся, що чекає на Мірабель далі.