Глава 19

Глава 19

Іноді обставини складаються настільки надзвичайно вдало, що це окрилює понад усякої розумної міри. І тоді з’являється спокуса повірити, що обставини складаються найкращим чином не просто так, а тому що твій план благословили боги.

І саме так – надзвичайно вдало – обставини, якраз і складалися того пам’ятного дня для Кессіді та Пенелопи.

Щойно дівчата приступили до розбору навчального матеріалу, як в кімнату Кессіді відчинилися двері, і на порозі з’явилися її мати і мати Пенелопи. І застали своїх доньок не за будь-яким заняттям, а за заняттям найбільш приємним любому батьківському оку.

– Наші розумниці, роблять уроки! – водночас розчулено та гордо промовили обидві жінки.

– Ой, мамо! – сполошилася Пенелопа. – А ти, що вже прийшла за мною? А чому ти, а чому не тато?

– Тому що так вийшло, що ми з Ребеккою випадково зустрілися в перукарні. Ну я і подумала, чому б мені не забрати тебе замість твого батька. І мені приємно і йому добре. А ти що, щось маєш проти мене, як твого супроводжуючого? – з усмішкою поцікавилася пані Дарлінгтон.

– Та ні, звичайно ж, ні, – запевнила Пенелопа. – Просто Кессіді допомагає мені розібратися із завданнями з зеленономії та заклинаніматики. І тато казав, що заїде за мною у восьмій годині, а зараз лише шість. І ми б до восьмої години вечора домашку думаю зробили би. А тепер виходить, що не зробимо, а я ... – дівчинка зам’ялася і важко зітхнула, – а я без Кессі ніяк не зможу її зробити, – густо почервонівши, зізналася вона.

Пані Дарлінгтон закивала головою, і з розумінням і ніжністю подивилася на доньку.

– Навіть і не знаю, що робити, зіронька моя, – зітхнула вона. – Я нашого тата вже попередила, що сама тебе заберу. Тому він погодився провести незаплановану операцію, яку, якщо пацієнта вже почали до неї готувати, скасувати вже – не можна. Сама ж я затриматися не можу, бо наша няня працює лише до семи, а Карін надто мала, щоб залишати її без нагляду навіть на годину. Однак і тебе теж мені не хочеться підводити, тому…

– Ух ти! – радісно вигукнула дівчинка, не давши матері доказати. – Мамусю, ти супер! Ти дозволяєш мені залишитися переночувати у Кессі? Це ж так? Я ж правильно тебе зрозуміла? – дівчинка застрибала в танці прямо сидячи в кріслі. – Супер мутер! Супер мутер! Супер! Ура! Ура! Ура!

– Ух ти! – підтримала подругу Кессіді. – Дякую, місіс Дарлінгтон! Ви просто чудова!

– Пен, – засміялася Ірен Дарлінгтон. – Не поспішай з висновками. Спочатку потрібно запитати дозволу у господині будинку, можна тобі залишитися на ніч в її домі чи ні, – з легким докором у голосі промовила вона.

– Мамусю, можна ж?! Ти ж не проти?! – нескінченно благаючі щенячі очі Кессіді подивилися на матір.

– Ну, звісно ж, можна! – усміхнулася Ребекка Колдінгс. – Хіба ж я можу стати на заваді священному процесу навчання! Тим паче, коли мова йде про освоєння ученого матеріалу з зеленономії та заклинаніматики! Адже я теж колись ходила до школи, – зі сміхом додала вона.

– Ура-аааа! Ви найкращі мамусі у світі! – дружним хором проголосили дівчатка.

Обидві матері задоволено посміхнулися і трохи почервоніли від задоволення.

– Ой, та гаразд вам, підлизниці! – крізь сміх жартівливо пожурили вони доньок.

– Нічого ми не підлизниці! – дружно заперечили дівчата. – Ми говоримо чисту правду! Ви найкращі мами у світі!

– Гаразд, не будемо вам заважати, займайтеся, – щасливо посміхаючись, жартівливо наказали матері і зачинили за собою двері.

– Су-у-у-упер! – резюмувала Пенелопа.

– Ну просто шалено в тему! – погодилася Кессіді. – Тепер якби ще й якийсь троль вже прямо сьогодні, наче перестиглий плід, звалився нам у руки… – промовила вона, мрійно закотивши очі.

– І щоби ми з цим плодом стали робити? – наморщивши лобик і насупивши носик, поцікавилася Пенелопа.

– Зрозуміло, що, – пирхнула одинадцятирічна комбінаторка. – Ми б його швиденько шантажем та погрозами змусили до співпраці!

Очі Пенелопи округлились і дружно полізли на лоба. Щелепа ж навпаки різко відпала.

– Шантажем та погрозами? Ми? – підібравши щелепу, перелякано уточнила вона, часто при цьому моргаючи віями.

– Хммм… – на мить замислилася Кессіді, відчувши збентеження подруги. – А знаєш що, Пен? Ти, мабуть, маєш рацію!

– Я мма-ааю ра-ацію?! – одночасно здивовано і дуже зацікавлено перепитала Пенелопа, тому що вона навіть самої малесенької гадки не мала, в чому саме вона має рацію, а знати це їй дуже хотілося.

– Не ми, а я! – тоном «рішення ухвалено і оскарженню не підлягає» проголосила Кессіді, яка за лічені секунди переглянула свою початкову стратегію примушення троля до співпраці. – Я буду недоброзичливим та злобливим поліцейським, а ти – доброзичливим та чутливим! – роз’яснила вона здивованій подрузі.

– Ух ти! – захоплено вигукнула Пенелопа. – Це як у кіно?!

– Точнісінько як у кіно! – підтвердила Кессіді.

– Здорово! – заляскала у долоні доброзичливий та чутливий поліцейський.

Блаженна посмішка осяяла обличчя дівчинки. Мрійливий вираз в її очах між тим розповідав про те, що в даний момент вона бачить себе героїнею поліцейського телесеріалу.

– Ой, Пен, а ось вони вже й повернулися!

Радісний вереск подруги вирвав доброзичливого та чутливого поліцейського з феєрично-яскравого фантазійного світу поліцейського телесеріалу, в якому вона хитромудро й винахідливо, але дуже й дуже по-доброму допитувала підозрюваного.

Повернувшись до прозаїчно-пересічної реальності Пенелопа здивовано глянула на вхідні двері, бо подумала, що подруга мала на увазі їх матерів.

– Хммм… І де ж вони?

– Ох, Пен, ну яка ж ти смішна! Ну, коли ж це піксі приходили через двері! – розсміялася Кессіді, вказуючи очима на вікно, за яким роїлися маленькі істоти, що рясніли усіма кольорами веселки. – Ось вони мої маленькі шпигуни!

Ті самі маленькі істотки, про яких більшість магів, яким довелося мати з ними справу, говорили, що цих шкідливих нахаб піксі навіть у кількості одна штука – вже занадто багато.