Глава 14

Глава 14

Погляд Королеви фейрі спалахнув, і її ще мить тому цілком людські зіниці змінили свою форму на вертикальну. Декілька довгих секунд, не блимаючи, як це вміють робити кішки чи змії, вона дивилася на свого співрозмовника у повній тиші. Що, треба сказати, здорово діяло Алексу на нерви. Її неймовірно прекрасні за людськими мірками очі, у той же час були зовсім не схожі на людські. Він був ні із лякливих, але в котячих очах Королеви було щось таке хиже й дике, що вселило в нього жах. І він не витримав. Відвів очі. Ні, він не злякався. Попросту спрацював інстинкт самозбереження. Бо занадто багато всякого може статися з тим, хто довго дивиться у вічі настільки могутньої сутності, якою була Королева фетрі.

Алекс терпіти не міг, коли його намагалися залякати, і він уже хотів сповістити про це свою вінценосну гостю, як раптом вона, ніби схаменувшись, важко зітхнула, зіниці з котячих знову стали людськими, обличчя втратило зарозуміло-пихливий вираз.

– Як я можу? – втомленим і безбарвним голосом перепитала Королева. – Я можу це з трьох причин, Алексе, – вона знову важко зіткнула. – Перша з яких полягає у тому, що я знаю, як зробити так, щоб передсмертна агонія Агейра Вегарда та його сина не вбила Кессіді. Точніше, в мене є ідея, як можна буде у значній мірі зм’якшити вплив передсмертної агонії на неї. Що ж до моєї другої причини, то вона полягає в тому, що я вже використала увесь свій вплив і зробила все від себе залежне для захисту Ребеки та Стівена. Однак, незважаючи на це, я так і не змогла схилити на свій бік достатню кількість старійшин, щоб у разі смертельного вироку – його можна було опротестувати та замінити на довічне ув’язнення. І, нарешті, третя моя причина – це Кессіді і я сама. Ні я сама собі ніколи не пробачу, ні Кессіді мені, якщо я дозволю її батькам загинути, знаючи про те, що шанс на їхній порятунок був, але я так і не спробувала ним скористатися.

– Ти вчинила абсолютно правильно! – гаряче й щиро підтримала хрещену Кессіді. – Якщо є хоч якась надія на те, що за допомогою мого дару, я зможу зняти з моїх батьків підозру і це врятує їхнє життя, то це навіть не обговорюється! Я піду до цієї квартири і дізнаюся, хто вбив цього клятого міністра! Навіть якщо це буде коштувати мені життя! І ніхто мене не зупинить! – рішуче заявила дівчина, кинувши зухвалий погляд на опікуна.

– Зупинить. І ще як зупинить, – холодно прокоментував той рішучу заяву своєї підопічної. – Твої батьки та твій брат довірили мені подбати про твою безпеку. Мені, а не твоїй хрещеній. Зауваж це! Інакше кажучи, вони МЕНІ довіряли більше, а ніж їй! Я, звичайно, вислухаю пропозиції Її Величності щодо забезпечення твого виживання і ретельно обдумаю їх. Ось тільки щось мені підказує, що якби пропозиції Її Величності зустріли схвалення твоїх батьків, їй не довелося б йти проти їхньої волі. З чого я роблю висновок, що авантура з відвідуванням квартири Агейра Вегарда вкрай ризикована для твого життя. А тому, дорога моя підопічна, змирись заздалегідь, що відповідь моя, найімовірніше за усе, буде негативною! Твої батьки і твій брат мені тебе довірили, і я дав їм слово, що ТВОЯ безпека буде для мене понад усе – і я свого слова не порушу!

Очі вінценосної гості знову небезпечно спалахнули. Між кораловими губами, що на мить відкрилися, блиснули зуби – рівні, гострі, білі. Зайве й згадувати, що на усмішку це не було схоже.

Алекс налаштувався було на новий раунд залякування, однак в його протистояння з небезпечною гостею втрутилася його підопічна. Яка, зрозуміло, була не на його боці. Більше того, судячи з висоти інтонацій, вона була в такому сказі, що ледве стримувалася, щоб не заволати, наче баньши.

– Мо-я бе-з-пе-ка по-над усе?! – з інтервалами між кожним складом перепитала вона. – Я коректно вас розчула, пане опікуне?

– Цілком, – холодно кивнув господар кабінету.

– Ну тоді, зараз я вам зараз розповім, як ви дбаєте про мою безпеку, пане опікуне! – глузливо пирхнула вона. – З того самого моменту, як ви… – Кессіді звинувачувально вказала на молодого чоловіка, – стали моїм опікуном на мене, по-перше: напав жахливий земляний дух, якого на мене нацькувала група жахливих студентів місцевого жахливого навчального закладу, – вона загнула мізинчик. – І напали на мене не де-небудь, а в БЕЗПЕЧНІЙ кімнаті, в яку мене оселили ви, пане опікуне! Причому зауважу, СИЛОМИЦЬ оселили! В мене, хрещена, навіть синці залишилися, настільки силоміць!

Кессіді сунула під ніс хрещеній зап’ястя. І та глузливо-докірливо подивилася на «силоміцьника» опікуна.

Алекс хмикнув, знизав плечима і розвів руками. Однак жертва жахливих злочинів ще не закінчила, а лише почала…

– По-друге, у БЕЗПЕЧНОМУ коридорі вашого БЕЗПЕЧНОГО університету, в який ви мене знову ж таки СИЛОМІЦЬ перевели, на мене напала жахливого виду горгулья, – тепер вона загнула безіменний пальчик. – По-третє, на мене там напав ще й величезний і жахливий бобер… – загнула вона середній палець.

– А чи не надто ти зловживаєш словами «ЖАХЛИВИЙ і СИЛОМІЦЬ»? – іронічно прокоментував опікун.

– А чи не надто ви зловживаєте словом «БЕЗПЕКА та БЕЗПЕЧНИЙ»? – отруйно парирувала підопічна й продовжила: – А потім, хрещена, ще був бобер розміром із цілковитого ведмедя! Хіба це не жахливо? І це ще не все! Бо услід за бобром були також дві жахливі дівчині, які спочатку намагалися втопити мене в невидимому фонтані, а потім під приводом надання мені медичної допомоги, намагалися заманити мене, як я підозрюю в якесь жахливе місце! І це все при тому, хрещена, що ще й восьми годин не минуло з того моменту, як він, – пальнула вона у бік господаря кабінету докірливим поглядом, – став моїм опікуном! От і скажи мені тепер, хрещена, про яку таку МОЮ БЕЗПЕКУ він взагалі говорить?

– Алекс, я згодна з Кессіді – це жахливо! – сплеснула руками Королева Благого Літнього Двору фейрі. – Річард, Ребекка та Стівен довірили тобі найцінніше, що в них є, а ти? Горгулья, бобер, земляний дух, невидимі фонтани, хулігани, яки прокралися до її кімнати?! Я взагалі не розумію, що тут коїться?! Я думала, що «УММ» – це цілком пристойний заклад.