Пролог

Анотація

В ім’я справедливості та жіночої солідарності Кессіді і її подруга Пенелопа візьмуться за нездійсненну та невдячну (як згодом виявиться) справу – покарати непоправного ловеласа, який вже розбив сотні й сотні невинних, наївних дівочих сердець.
Про те, чому справа цієї помсти виявилася і нездійсненною і невдячною – читач дізнається прочитавши книгу.

У тексті:
– перше велике кохання і перше ж у ньому велике розчарування
– благодійна помста, схвалена самою богинею, яка теж жінка,
– жіноча солідарність
– справжня дружба
– трохи скандинавської міфології та фейрі
– багато гумору та пригод
– магічний детектив
– Хелловін

Пролог

За вікном стояв яскравий і сонячний день, у кімнаті ж, завдяки важким заштореним гардинам, панувала напівтемрява. Тремтливі вогники численних свічок відбивалися в блискучому чорному лаку розкішного рояля. Зі стереосистеми лилася чуттєва мелодія, під акомпанемент якої рідкісної краси шатенка, втілена мрія будь-якого чоловіка, але останнім часом все менше і менше його, розстібала ґудзик за ґудзиком, оголюючи свої ідеальні груди…

– Любий, я дуже сподіваюся, що ти не забув про те, який сьогодні важливий день? – медово проворкувала вона.

Стефані і досі тішила погляд Алекса, проте він усе частіше й частіше ловив себе на думці, що з їхніх стосунків пішли свіжість та гострота відчуттів. І це дуже заважало йому насолоджуватися їх відносинами так само як раніше.

Придушивши внутрішнє роздратування, чоловік лагідно посміхнувся.

– Звичайно, я не забув... Як я міг забути? Це ж така важлива дата ... – сяяв він нескінченною ніжністю у погляді, судомно міркуючи при цьому, що ж це могло бути, про що він вкотре забув?

Алекс катував свій мозок, але той уперся і не бажав йому допомагати. Що, до речі, було звичайною справою, його вередливий мозок вважав принизливим для себе – запам’ятовувати такі дрібниці, як важливі події, на думку численних тимчасових пасій його орендодавця. Тому не будь Алекс дотичним телепатом примхи його вибагливого мозку дорого обходилися б йому, але він народився щасливчиком.

Осяявши жінку самозадоволеною усмішкою кота, що щойно наївся до відвалу чесно поцупленою сметанною, він зробив черговий крок їй назустріч, ніжно обійняв, поцілував у точений носик і промуркотів:

– З важливою датою, люба!

Додавши при цьому подумки: «Яка б вона не була ...»

«Я так і знала! Він забув про те, що сьогодні три місяці з дня нашого знайомства!» – подумки обурилася Стефані.

«Дідько! Так ось чому новизна зникла та прийшла нудьга! Ми разом уже ТРИ місяці! – підслухавши думки дівчини, зрозумів Алекс. – Але Стеф така сексуальна і всі друзі мені заздрять, – нагадав він собі. – Знову ж таки, у неї сьогодні свято... А я все-таки не така вже й байдужа сволота, щоб не потерпіти ще тиждень! Тим паче, що якісь почуття до Стеф у мене безперечно… Зараз, так точно!»

– Бейб, як ти могла?.. Як ти могла подумати, що я ЗАБУВ про нашу з тобою тримісячну річницю! Чи як там це називається?.. – з м’яким докором у голосі ніжно проворкував «не така вже й байдужа сволота», цілуючи жінку у щочку.

– О мій любий, ти пам’ятав! О боже, дякую! – віддала бейб незаслужену, на думку любого, хвалу Всевишньому.

«А цей тут до того?! Я і сам чудово впорався!» – подумки саркастично прокоментував маг.

– Коханий, ти найкращий! Ну просто найкращий у світі! – між тим захоплено щебетала шатенка, вкриваючи губи чоловіка легкими, як пір’їнки, грайливими поцілунками. – І тому що ти найкращий, ти заслуговуєш на найкращу винагороду!

– Сподіваюся, говорячи про винагороду, ти маєш на увазі себе? – муркотливим тоном, поцікавився «найкращий у світі».

– Звичайно! – Задоволено посміхнулася «найкраща винагорода» і з придихом оголосила подальшу вечірню програму: – Спочатку солодке і тільки потім вечеря!

Після чого, почала повільно і дуже еротично розстібати блузу.

Спостерігаючи за тим як тонкі та спритні пальчики відкривають його погляду налиті, гарної форми груди, Алекс остаточно і безповоротно переконався, що зі стратегічної точки зору – не поспішати з розривом відносин – було вірним рішенням.

«Який же я молодець! Як чітко я розставив пріоритети! – подумки нахвалював він себе. – Що-що, а вчинити як порядна людина та піти з життя дівчини, щоб вона змогла найти когось, хто був би її більш гідний – я завжди встигну, – філософськи відзначив «великий стратег».

– Так куди ти хочеш піти вечеряти? Де будемо святкувати! – цілуючи лебедину шийку своєї дівчини, продовжував Алекс зображати з себе «найкращого у світі чоловіка», щиро при цьому сподіваючись і навіть молячись, щоб його винагорода не вирішила знову пограти «в сімейне гніздечко». У тому сенсі, щоб вона, не дай боже, не запропонувала приготувати щось особливе самостійно.

Тоді як Стефані готувала, м’яко кажучи, посередньо, Алекс любив поїсти не просто смачно, а вишукано смачно. Ну і, крім того, яке, до біса, сімейне гніздечко?! Він дорожив своєю свободою понад усе і не збирався з нею розлучатися найближчі тисячу років, щонайменше.

– З тобою б я пішла хоч на край світу, – ніжно запевнила Стефані, продовжуючи розстібати ґудзики, тільки тепер це вже були ґудзики його сорочки. – Ну і, крім того, я цілком впевнена у твоєму неперевершеному почутті стилю та смаку, – додала вона, грайливо стрільнувши очима.

«Таки й справді спасибі, тобі Боже! Вечір обіцяє бути всебічно приємним! – віддав Алекс хвалу Всевишньому, цього разу цілком щиро визнаючи, що без втручання небожителя тут не обійшлося.

І дуже поквапився. Тому що Боже, як тут же з’ясувалося, виявився не тільки уразливим, але ще й підступним. А інакше як пояснити, що саме у той самий момент, як тільки вечір пообіцяв стати не просто приємним, а дивовижно чудовим, на кухні щось голосно і дуже багатозначно грюкнуло.