Гліб, найпопулярніший хлопець у Середній загальноосвітній школі №22, сидить на парті в оточенні однокласників і розказує про село без асфальту й інтернету в сусідній області, де живе його дідусь і де він провів літо. Хлопці і дівчата слухають охоче, повідкривавши з цікавості роти.
Ще дорогою у школу Гліб пригадав важливий пункт з інструкції, який одного разу надиктував Макс: «Змусь інших жити твоїм життям. Твоїм, а не своїм. Але не забувай цікавитися іншими».
Гліб добре затямив, що популярним стає не той, хто може поділитися з іншими чимось крутим і цікавим, а той, з чиїх вуст круто і цікаво звучатиме навіть повна нісенітниця. Тому він зовсім не хвилюється, що півліта просидів у селі в дідуся, який трохи прихворів, в той час як інші однокласники їздили по Єгиптах і Туреччинах з батьками.
Він розказує про те, що ходив на риболовлю з сусідом дідуся й дізнався від нього, як правильно підкормлювати рибу і як ловити на опариші[1]. Однокласниці хіхікають і захоплено охають, так, ніби вони знають, що таке ті опариші. Хлопці-однокласники намагаються теж виглядати солідно і діляться своїми знаннями з невеликого риболовного досвіду, а насправді заздрять Глібові. Вони заздрять його популярності, його вмінню бути цікавим і крутим. Але заздрість хлопців не зла, бо до неї домішане щире захоплення.
Строго дотримуючись інструкції, Гліб вирішує поцікавитися й однокласниками. Андрій розповідає, що навчився нарешті плавати, Настя ділиться враженнями від поїздки в Савону до тітки, Олег жаліється, як підвернув ногу, граючи у футбол, і потім півліта накульгував. Кожному Гліб чимось відповідає, даючи зрозуміти, що почув і запам’ятав.
Хоча думками він не зовсім у школі. По обіді Гліб домовився зустрітися з Максом і Денисом, тож швидше б вже ці уроки закінчилися. Вони не збиралися утрьох вже місяць, бо Гліб був у дідуся, Макса носило по якомусь закордонні зі старшим братом, а Денис надувся на обох і навіть переписуватися не хотів.
Хлопці зустрічають свого колишнього підопічного прямо перед дверима школи. Виявляється, у новоспечених першокурсників три пари закінчуються раніше, ніж сім уроків у десятикласника Гліба.
- Ну, як успіхи в найпопулярнішого хлопця школи? – перше, що запитує Макс.
Гліб знизує плечима і широко усміхається.
- Ніби добре. Сьогодні знову змушував однокласників жити моїм життям, а не своїм, і слухати про опаришів. Завтра думаю запросити хлопців в кільце покидати на стадіоні після уроків, доки погода тепла і навчання не сильно напрягає.
- А я сьогодні з одногрупниками знайомився, бо вчора на посвяту не ходив, - каже Денис. – Думаю, мені наша інструкція згодиться – треба по-новому завойовувати популярність.
Хлопці йдуть пішки в центр міста, щоб посидіти в парку чи якомусь кафе.
- Я от вирішив трохи відпочи від популярності. Побуду сірою мишкою. Тобто, сірим мишем, - голосно і з пафосом виголошує Макс.
Гліб і Денис дивляться на нього зі скептичним сумнівом.
- Гадаєш, зможеш?
Макс зітхає.
- Мабуть, ні. Популярність затягує. Коли тобою всі захоплюються і щойно побачивши, охають, потім важко звикнути до відчуття, що ти – звичайний собі… Але я спробую.
Гліб не розуміє, для чого раптом Максові таке здалося. Йому от подобається бути популярним, більше жодних насмішок і образ, а як хтось його й не любить, то не любить тихо і своєї нелюбові не показує.
- От що ще думав у Вас запитати, - раптом вигукує Гліб і робить свої очі неприродно великими. – Ця ваша інструкція з усіма людьми працює, чи коли потраплю в інше оточення, я вже не зможу її застосовувати? Або може час змінює людей і за пару років інструкція буде неактуальною?
- Мій дід каже, що змінюються тільки технології, люди залишаються тими самими, - відповідає Макс. – Це все психологія. Ти, головне, не проколися.
Макс хоче додати, що його дідусь каже ще дещо. Він любить повторювати, що краще падати з ліжка, ніж з сьомого неба. Тому видираючись високо, треба точно бути певним, що падати не доведеться. Та Макс вирішує не лякати Гліба такими серйозними речами. Зрештою, він звичайний собі десятикласник. Найпопулярніший у школі, але ж звичайний. Тільки звичайні люди можуть здобути популярність. Дійсно незвичайні, непересічні, особливі про такі речі не турбуються і ніякої популярності не хочуть, навпаки – всіляко намагаються уникати зайвої уваги.
Але цього вони з Денисом ніколи не скажуть Глібові.
Натомість Денис і Макс широко усміхаються, жартують зі свого молодшого друга через якісь дурнички і неквапом йдуть в місто. Таке велике місто, в якому вони, найпопулярніші хлопці школи №22, геть губляться серед сотень тисяч інших важливих людей, які теж, кожен по-своєму, хочуть бути популярними.
[1] Личинки м’ясної мухи, використовуються як наживка під час риболовлі.