Історія №5. МАМА ХВИЛЮЄТЬСЯ (2)

Можливо, вся справа у тому, що Анна не любить запитання. Мама запитує багато – вона запитання обожнює. Простим «так» чи «ні» не відбудешся – неодмінно треба розгорнута відповідь з усіма дрібними і великими подробицями. Діалоги Анни з мамою проходять за одним принципом.

- Що там в університеті? – питається мама.

- Все нормально, - каже Анна.

- Є вже бали за модуль з педагогіки?

- Нема ще.

- А коли будуть?

- У вівторок.

- А викладач з етнолінгвістики вже одужав? Була сьогодні лекція?

- Не одужав, асистент з кафедри прийшла.

- Та молоденька, яка постійно з жуйкою?

- Угу.

- І як вона пару провела?

- Нормально.

- А вже вирішили, що на день народження старості купуватимете?

- Ні.

- Може, їй парасольку? Такі гарні парасольки в магазині біля нашої лікарні бачила. Можу вибрати щось.

- Дякую, але ми самі.

- Ну, як хочете. Хоча я могла б вибрати. Думаєш, погане щось куплю?

- Та ні, але ми самі.

- То, може, тобі парасольку? Твоя вже стара і пошарпана.

- Все з нею добре. Я потім сама виберу.

- Все сама і сама. Навіщо вже мама…

Анна хоче сказати, що мама їй потрібна не для того, щоб купувати парасольки. Не каже.

Мама зітхає і стиха додає щось про те, чому ж так важко з нею, з Анною, зараз. Виплекала її ж, виростила…

Анні хочеться закричати, що вже виростила, годі її ростити. Але цього разу вона знову стримується. Наступного – точно скаже.

- Дякую за вечерю, - натомість говорить Анна. – Я в душ, а тоді спати.

- Чого так рано? – раптом турбується мама. – Лише ж о пів на десяту, ти ж раніше одинадцятої не лягаєш. Не захворіла? Нічого не болить?

- Все добре, - відповідає Анна якомога жвавіше, не додаючи, що просто настрій поганий, бо тоді доведеться пояснювати мамі, чому він поганий.

Анна обмежується нейтральними відповідями, щоб не натрапити на слизьку тему, яка розхвилює маму, або на тему, про яку просто не хочеться говорити. Не хочеться, і все. Анна не підозрює, що так мама хвилюється ще більше.

Мама надто любить запитання, не підозрюючи, що Анна ненавидить стільки запитань, і що якраз тому вона йде спати о пів на десяту. Кожна відповідь Анни тягне за собою надто багато запитань. Тому Анна все частіше йде спати рано, а мама все частіше хвилюється, чи не захворіла, бува, її маленька донечка.