Історія №4. ІНСТРУКЦІЯ З ПОПУЛЯРНОСТІ (3)

- Існують дві речі: харизма і привабливість, - каже Макс, поправляючи на носі окуляри, які натягнув для діловитості. – Справі популярними частіше стають привабливі люди, а не харизматичні.

- Чого це? - питає Гліб і чухає потилицю. - Завжди думав навпаки...

- Розумієш, харизма іноді відлякує людей. Ти дивишся на когось: «От який крутий чувак», але підійти близько не наважуєшся: «Куди там мені до нього, зависока планка». А от привабливі люди навпаки притягують, вони здаються своїми і близькими, до них ніби можна підійти, доторкнутися і поговорити, навіть якщо насправді не можна. Вони доступні.

Макс наголошує на останньому слові і підкреслює на вже розмальованому аркуші в Глібовій інструкції слово «привабливість».

Денис з розумним виглядом киває головою і підтакує:

- От хто на твою думку харизматичний? З відомих людей, скажімо.

Гліб прикушує губу і на хвилину замислюється.

- Ця, як її… Леді Гага.

- І підійшов би ти поговорити з Леді Гагою?

- Та ну... Де там!

- Ну от! - вигукує Денис. - Що і треба було довести – харизма відштовхує.

Гліб думає, що більша завада – незнання англійської, але нічого не каже вголос.

- А ми з Максом які? - продовжує Денис.

- Привабливі? - обережно розтягує Гліб і кривиться.

- Угу. Тому ти до нас і підійшов! Навколо нас не зведено мурів, не відчутно бар'єрів, які лякали б. Тому стільки людей хочуть дружити.

Гліб замислюється і подумки відзначає, що у словах Дениса є рація.

- Записуй в інструкцію, - говорить Макс. – «Ні» - харизмі, «так» - привабливості!

Дві шкільні суперзірки так захопилися складанням інструкції з популярності, що останні дні тільки й витрачають на придумування нових пунктів. Вони ловлять Гліба мало не на кожній перерві, вимагаючи щось дописати або підправити у зошиті. Гліба це вже починає злити, але щойно на нього звалюються перші плоди настанов його популярних друзів, хлопець впевняється, що не даремно все затіяв.  

На уроці біології Гліб отримує повідомлення у вайбері від Дениса:

«Харизматичні підкорюють одразу натовп, а привабливі починають з кількох людей, згодом закохуючи у себе тисячі. Харизматичні можуть втратити популярність при найменшому проколі, а проколи привабливих люди вибачають і перетворюють на чесноти».

Гліб хитає головою і думає, як довго міркували хлопці над цією хитромудрою цитатою або де вони її вичитали.

За кілька хвилин приходить повідомлення від Макса:

«Для початку закохай у себе кількох людей. Почни з однокласників (не обов’язково дівчат, зійдуть і хлопці). Створюй навколо себе фан-клуб».

Гліб не знає, з чого почати, але нагода сама його знаходить. Після уроків до нього підходять три однокласники з пропозицією пограти у якісь стрілялки вдома в одного з них, бо їм треба четвертий. Гліб – той рідкісний вид хлопця-дев’ятикласника, який у жодні стрілялки грати не вміє. Проте погоджується він радо, перед тим чесно попередивши хлопців, що у подібних іграх профан, але дуже старатиметься.

Наступного дня ті три однокласники тримаються біля Гліба як приліплені, піджартовуючи над ним по-доброму за невміння грати в елементарні «танчики», але радіючи, як цікаво і легко з ним було веселитися. Гліб дослухається до порад його наставників і щосили намагається бути привабливим, говорить щиро і просто, багато усміхається і жартує (тут йому дуже підсобив Денис, поділившись своїми фірмовими жартиками). Після сьомого уроку, коли пора розходитися, «бувай» Глібові особисто говорить понад половину однокласників, а за шкільні ворота разом з ним виходять шестеро.

Він зустрічається з Максом і Денисом ввечері у якомусь кафе в центрі, куди батьки відпустили за умови, що «максимум до дев’ятої будеш вдома і за семестр з алгебри мінімум дев’ятка».     

Перше, що запитує у хлопців Гліб: як і для чого він повинен робити навколо себе фан-клуб? Мовляв, чи не можна так, щоб люди любили його здалека.

Денис цокає язиком і пояснює, що мало людей здатні знати міру в любові – завжди знайдеться хтось, хто захоче перетяти через тебе вени або просто ходитиме цілий день похнюпленим через твій порізаний палець.

- А є й такі, що тобі захочуть накапостити для того, щоб увагу привернути, або щоб ти нікому іншому не дістався. Тому краще фанатів тримати близько до себе, щоб контролювати, але трохи далеко, щоб тобі сильно не заважали.

Гліб запитує, чи не можуть так звані «фанати» його просто поважати чи захоплюватися, а не любити, раз від любові стільки проблем.  

- Бачиш, об'єднувати людей навколо любові до когось набагато простіше, ніж навколо якоїсь ідеї, - підхоплює Макс. – Як каже мій дід, душа шукає душу, і приклад тому – всі релігії світу і всі фан-клуби. Дід ще каже, що християнство – то фан-клуб Ісуса, а компартія була фан-клубом Леніна, і любов до ближнього чи рівність пролетаріату тут ні до чого.

- Ну добре, - погоджується Гліб. – Але що виходить – мені всіх підряд у свій фан-клуб так званий допускати? За мною сьогодні цілий день цей зануда Іван волочився, навіть у туалет без нього не виходило піти…