ЕПІЗОД 3. ПЛАН

Ніч… Рейу знову сниться кошмар. Цього разу інший. Він бачить картинки, що швидко змінюються — люди тікають, все у вогні, він бачить Кела. Потім бачить Їх… Чорні силуети. Їх багато, і вони повільно нахиляються до землі, а потім піднімають ногу й швидко наступають нею, вони йдуть. Знищуючи все на своєму шляху. Кел біжить у бік Рея, але за кілька кроків від нього Келу перегороджують дорогу люди в масках і з коктейлями Молотова. Наступний кадр. Рей бачить стіни… стіни зони №2, вони всі зруйновані. Вони всі у вогні. Вогонь вже на них і за їх межами. Але найстрашніше те, що Рей йде до них, не з власної волі. Він все ближче і ближче… і ближче. Він відчуває жар вогню. З його чола починає капати піт, за хвилину він уже тече з нього рікою. А далі… Рей прокидається. Прокидається в холодному поту. Він вирішує відвідати Прію, прямо зараз. Він накидає на себе халат і виходить з кімнати. Далі він іде темним коридором, до самого початку. Де бачить кімнату №3 і табличку поруч з нею «Прія Лі Фарроу». Він стукає. Тиша. Знову стукає… Сонний голос відповідає йому.

- Хто там?

- Це я, Рей. Треба поговорити.

Через дві-три хвилини двері відчинилися. З них вийшла Прія, з розпатланим волоссям і в своєму білому халаті.

- Чого тобі? — запитує вона.

Рей заходить до неї в кімнату і зачиняє за собою двері, при цьому озираючись навколо. Потім він сідає на стілець і каже.

- Нам треба попередити Кела. Нам треба переконати людей. Нам це треба зробити.

- Я з тобою згодна, але як ми це зробимо? Ти ж сам бачив: триста один голос, помста буде неминуча, — сказала Прія.

- Вона буде… Але… Кріс сам сказав, що їм потрібно два дні на підготовку. А отже…

- У нас є два дні, щоб усе змінити… Закінчила замість Рея, Прия.

- Саме так! Вигукнув Рей і клацнув пальцями.

- Значить… весь завтрашній день ми маємо витратити на те, щоб попередити Кела. І всю зону №2.

- Але ж ми не можемо туди заходити. Кріс чітко дав зрозуміти, що кожен повертається у свою зону… Сказала Прія.

- Так ми й повернемося… Загалом… слухай план…

Завтра, десь після сніданку. Тобто відразу після сніданку. Ми зустрічаємося біля гольф-кара №3, того, що ближче до нашої альтанки. Виїжджаємо з Бітл-Хауса під приводом набору їжі… Тобто…

- Ми їдемо в ТЦ, за їжею. Сказала Прія.

- Саме так! Додав Рей і продовжив.

Насправді ж, біля самого ТЦ, ми звертаємо в бік зони №2 і мчимо туди якомога швидше. За сприятливого збігу обставин, ми будемо там через годину, після сніданку. Десь о 10:30. Оскільки вхід до зони нам заборонений, нам треба якось виманити Кела до воріт… Або….

- Переконати охоронця. — каже Рей.

- Тобто… підкупити його? — уточнює Прія.

- Саме так! — повторює Рей.

Далі… Коли все-таки розповімо Келу про ситуацію. Будемо сподіватися, він нам повірить і повідомить про все людям зі своєї зони. Щоб вони підготувалися. А потім… Десь до дванадцятої дня ми повертаємося… З будь-яким барахлом з торгового центру. Весь решту дня поводимося як зазвичай і не привертаємо увагу. Ну а весь наступний день, тобто післязавтра, ми витрачаємо на те, щоб переконати людей у нашій зоні. Або…

— Купити їх? — запитала Прія після невеликої паузи.

— І… Ні. У нас немає стільки грошей, щоб купити всіх. Тому спробуємо їх переконати, — відповів Рей.

— Рей. Ти серйозно? Ти бачив їхні обличчя, вони так просто не піддадуться, вони готові мститися, вони чекають на це, як на свій день народження. Відповіла Прія. Знову довга пауза.

- Тоді… Не знаю. Залишиться тільки надія на Кела і те, що дня на підготовку вистачить… Сказав Рей.

- Або… ми можемо поїхати прямо зараз. І тоді у них буде півтора дня на підготовку. Сказала Прія.

- Зараз!? О третій годині ночі? Сказав Рей.

- Чому б і ні. Ти хочеш врятувати життя Кела? Запитала Прія.

- Так, але… нам не можна залишати Бітл Хаус після півночі… забула?

- Ні. Не забула, але зайві пару годин нам не завадять. Точніше, їм не завадять. Келу і всій другій зоні. Сказала Прія.

- Гаразд. Ризикнемо. Зустрічаємося в нашій альтанці через двадцять хвилин. Сказав Рей.

- ОК. Відповіла Прія.

Двадцять хвилин минули…

                                                                                                ****

Прія та Рей сиділи в альтанці. Навколо нікого не було, лише співали цвіркуни, літали світлячки й горіло вуличне освітлення. Вони сіли в гольф-кар і поїхали до виїзду із зони. Біля воріт, де в будці спав охоронець, наш знайомий шериф – Тед Віллоу. Коли він побачив фари, відразу ж прокинувся, вийшов з будки і зупинив машину.

- Стій! Куди їдемо, друзі? Ви в курсі, що залишати зону після півночі не можна... Суворо заборонено!

- Знаємо, шерифе… Але у нас невідкладна справа… – сказала Прія.

- Яка? – запитав шериф.

- Справа в тому… що… – Прія занервувала. І тут сказав Рей.

- Ми… загубили дещо, хочемо це повернути…

- Що саме? – запитує Віллоу.

- Дуже цінну річ. Мою цінну річ. Відповідає Прія.

- А без неї… ніяк? Збентежено запитує Тед.

- На жаль, шерифе… Ніяк. Нам потрібно її знайти. Відповідає Прія.

- Ви хоч знаєте… де вона?

- Оу… так… Вона в торговому центрі. — відповіла Прія. Секундна тиша…

- Гаразд… Перший і останній раз. Повертайтеся живими… І Кріссу, про мене ні слова…

- Добре, шерифе. Зрозуміло. Відповів Рей.

Ворота почали відкриватися. За їх межами була непроглядна темрява…

- Ну… вперед! Сказав Рей і натиснув на педаль. Вони вирушили в цю темряву.

Вони їхали вздовж лісосмуги, яка вдень не вселяла такого страху, як зараз. Дерева стояли темною стіною. Через них нічого не було видно. Рей і Прія пригальмували.

- Нам не варто їхати так… повільно. Каже Прія.

- Я знаю-знаю. Відповідає Рей.

- Просто… Невелика перерва. Досі не віриться, що місто закрите. І не зрозуміло… Чи відкриється знову. Думає вголос Рей.