ЕПІЗОД 2. ВІЗІЯ

Ніч… Рей розплющує очі. Його розбудили якісь звуки, приглушені шуми. Він повільно встає з ліжка, одягає халат і виходить із кімнати. Закривши за собою двері, Рей йде вздовж довгого й темного коридору Бітл-Хауса. Тихо спускається сходами вниз, паралельно заглядаючи в кімнати на кожному поверсі, двері в них відчинені, проте нікого немає. І так на кожному з трьох поверхів.

- Дивно… Де всі? – думає Рей.

У прольоті між другим і першим поверхом чоловік почув ті шуми, які його й розбудили. Тепер він їх чув краще, вони були гучніші, і все, що відокремлювало Рея від них, — це вхідні двері в Бітл-Хаус, на першому поверсі. Рей простягнув руку до дверної ручки, але одразу ж відсмикнув її назад, коли почув своє ім’я.

— Рей. Рей. Прокинься…

І він прокинувся. Відкривши очі, він побачив перед собою Прію, яка схилилася над його ліжком і щось йому говорила. Однак він ще не відразу зрозумів, що саме.

— Рей. Ти в порядку? Вже третя. Ходімо обідати… — сказала Прія.

— А? Так-так, я в порядку. Ходімо. — відповів Рей.

На годиннику справді була третя година дня, час обіду. Прія та Рей вирішили вийти на вулицю й пообідати в альтанці біля Бітл-Хауса. Хтось із людей пішов у парк, хтось залишився в кімнаті, а хтось також сів в альтанці, навпроти наших героїв. На обід у Прії та Рея була локшина швидкого приготування.

— Можна було б приготувати суп або зварити кашу. Але давай все-таки економити продукти? Ніхто ж не знає, що буде далі… — сказала Прія.

Рей кивнув.

— А… Хотіла запитати, що тобі насправді наснилося? — запитала Прія.

— Та так… Черговий кошмар. Ще не звик до цього місця, — відповів Рей.

— Кошмар! А про що? — запитала Прія, пережовуючи повний рот локшини.

Рей трохи завагався, витер руки рушником, проковтнув залишки їжі й відповів.

— Загалом… Я прокинувся вночі від якихось звуків. Встав з ліжка, вийшов із кімнати й спустився на перший поверх Бітл-Хауса. Ці звуки стали гучнішими, і все, що мене від них відділяло, — це двері… Оті двері.

Рей вказав пальцем на вхідні двері в Бітл-Хаус, які зараз були прочинені.

- Іііі… ти їх відкрив? — запитала Прія, витираючи руки.

Рей зробив паузу, глибоко вдихнув. Потім видихнув і продовжив.

- Ні. Мене розбудила… Ти.

- Аааа… Зрозуміло… Просто…

- Що? Що таке, Прія? — запитав Рей.

- Просто… Мені теж снився такий сон. Я теж чула звуки, була одна в Бітл-Хаусі… і теж не відчинила двері. Ті самі двері. Прія вказала пальцем на ті самі двері в Бітл-Хаусі.

- А ти. Ти чому не відкрила? - запитав Рей.

- Мене… розбудив Бен. І сказав мені, що вже обід. І… щоб я пішла тебе будити. - відповіла Прія.

- Дивно… дуже дивно… Схоже на… ВІЗІЮ! Вигукнули обоє.

                                                                       ****

(Стукіт у двері)

Двері до кімнати Рея відчиняються. Це знову Бен.

— Чого тобі? — запитує Рей.

— Містер Бін збирає всіх у центрі зони, сер. Ви єдиний, хто не прийшов. Каже Бен.

- Добре, йдемо. Відповів Рей.

Підійшовши до дерева, де зібрався весь народ, Рей почав слухати. На нього звернув увагу Кріс і сказав.

- Оооо. А ось і останній, можемо починати.

- Починати що? - запитав Рей, розводячи руками.

- Зараз поясню! Справа в тому, що вашу їжу… вкрали!

Весь натовп обурено хмикає.

- У якому сенсі вкрали? - каже Рей.

- Саме так! Пам’ятаєте, що я казав про напади та пограбування?! Вони вже почалися… І зараз це зробили люди з другої зони. Тому… У вас є вибір. Поїхати й помститися їм, повертаючи продукти. Або ж поїхати до ТЦ і «закупитися» заново. Що ви обираєте? Голосуємо!

Хтось із натовпу дочекався тиші й сказав.

- Стоп-стоп-стоп… Тобто, ми будемо голосувати, а не вирішувати самі?

- Саме так! Рішення залежатиме від голосування. Який варіант обере більшість, таким і буде наша відповідь. Принесіть урни! Наказав Кріс.

І тут же з'явилися дві урни для голосування. Ліва — «Купити», права — «Помститися». Люди в чорному роздали всім по папірці та ручці.

— Нехай буде голосування! У вас на все-всіго п'ятнадцять хвилин. Вибирайте правильно… — сказав Кріс і пішов.

Усі люди розійшлися в різні боки, час пішов. До Рея підійшла Прія, і вони сіли в альтанці біля Бітл-Хауса, в тій самій, де сьогодні обідали.

— Друга зона… Це та, де Келл, вірно? — запитала Прія.

- Саме так. І я не вірю, що це зробили вони. Але… їжі у нас теж немає. Відповів Рей.

- Думаю… відповідь очевидна?! Сказала Прія.

Написала щось на папірці й кинула в урну. Рей пішов слідом за нею і так само кинув у урну. П'ятнадцять хвилин минуло. Кріс прийшов підбивати підсумки.

- Ііі… так… Стоп! Час скінчився. Давайте подивимося на результат. В урні… «Купити»… у нас… двісті голосів!

Прія та Рей переглянулися.

- В… урні… «Помститися»… у нас… триста один голос! Рішення прийнято! Буде помста…

Хтось із натовпу запитав.

- А коли вона буде? На що Крісс відповів.

- Не квапте події. Помста — це страва, яку подають холодною… Нам потрібно два дні, щоб усе підготувати. У вас є час… Передумати. На цьому слові Кріс підморгнув натовпу. А поки… Всім спати!