Глава 36. Батьківський конфлікт, благословення через уклін та довгоочікуване примирення

Глава 36. Батьківський конфлікт, благословення через уклін та довгоочікуване примирення

У кабінеті пентхауса родини Пак атмосфера була напружена до межі. Навпроти господаря дому, Мін Хо, стояв господар комплексу — Владимир Корсаков. Чоловіки дивилися один на одного з такою непримиренною люттю, що повітря в кімнаті здавалося розпеченим.

— Ти знищив мою репутацію! — люто загримів Мін Хо, підступаючи до Владимира й тремтячи від оскаженіння. — Ти вилив у пресу весь бруд про моє минуле, про вступні іспити й про Пе Рону! Ти зробив мою родину посміховиськом на все місто!

Мін Хо в пориві люті вже заніс руку й майже схопив Владимира за комір шовкової сорочки. Протім господар Корсакових навіть не здригнувся. Він зневажливо перехопив руку Мін Хо та з силою відштовхнув її геть:

— А що я мав робити?! — крижаним, залізним голосом загримів Владимир у відповідь. — Мої люди перехопили твої плани! Ти збирався фізично усунути мого сина Дем’яна! Ти хотів убити нашого спадкоємця й забрати доньку проти її волі! Якби ти не зазіхнув на життя моєї дитини, цього нищівного компромату не було б у мережі!

Мін Хо на мить застиг, сполотнівши, адже не очікував, що Корсаков знає про його найрадикальніші задуми.

У цей момент масивні двері кабінету з гуркотом відчинилися. До кімнати зайшли Дем’ян та Пак Йон Хва. Дівчина, побачивши, як її батько збирається вступити в рукопашну бійку з батьком Дем’яна, закричала від жаху й миттєво кинулася між ними:

— Батьку, зупиніться! Припиніть це божевілля негайно!

Мін Хо повільно повернув голову до доньки. Побачивши Йон Хва поруч із Дем’яном, його очі знову спалахнули розпачем та люттю. Він важко задихав, вказуючи тремтячим пальцем на старшого сина Корсакових:

— Ти... Як ти насмілився з’явитися в моєму домі?! — із болем і гнівом вигукнув Мін Хо. — Ти заморочив голову моїй доньці, ти звів її з розуму! Як ти насмілився взяти її в дружини таємно, без нашого благословення й дозволу?!

Дем’ян подивився батькові Йон Хва просто в очі. У його погляді більше не було агресії — лише залізна впевненість чоловіка, який відповідає за свою родину. Згадавши слова Йон Хва про давні корейські традиції та повагу до старших, Дем’ян повільно й урочисто опустився перед Мін Хо на коліна прямо на килим.

Він схилив голову в глибокому, покірному традиційному уклоні кьонне й твердим, щирим голосом промовив:

— Пане Мін Хо... Я прошу вибачення, що ми розписалися без вашого дозволу. Але я кохаю вашу доньку більше за життя. Я зробив її своєю дружиною, щоб захистити від будь-якого біди. Благаю вас, припиніть цю родинну війну. Не отруюйте більше життя собі й дітям. Я прошу вашого благословення бути поруч із Йон Хва й обіцяю, що роблю й робитиму її найщасливішою жінкою у світі.

Мін Хо застиг, приголомшений цим вчинком. Гордий син мільйонера Корсакова, який міг просто розчавити їхній бізнес, добровільно став перед ним на коліна ради кохання до його доньки.

У цей момент до кабінету забігла Су Рьон, яка щойно повернулася з лікарні. Вона була бліда, але в її очах більше не було отруйної гордині. Жінка кинулася до чоловіка й зі сльозами на очах ухопила його за руки:

— Мін Хо, благаю тебе, зупинися! Послухай їх! Гординя й лють отруїли наші розуми, ми ледь не вбили людей і трохи не втратили власну доньку! Ця вражда повинна закінчитися прямо зараз!

Су Рьон повернулася до Дем’яна й Йон Хва. Побачивши обручки на їхніх пальцях і глибокий уклін хлопця, її серце остаточно відтануло:

— Я... я хочу благословити ваш шлюб, — тремтячим голосом вимовила Су Рьон. — Будьте щасливі.

Йон Хва не втрималася й зі сльозами радості кинулася в обійми матері. Жінки міцно обнялися, оплакуючи всі помилки минулого. На ці крики й сльози до кабінету забігли Су Ґьон та Кьо Хун. Побачивши, що мир нарешті настав, молодші брати й сестри з вигуками радості обійняли Йон Хва та Дем’яна, вітаючи їх у родині.

Владимир Корсаков, спостерігаючи за цією зворушливою картиною, повільно зітхнув. Його жорстке серце заспокоїлося. Він підійшов до Мін Хо й простягнув йому руку:

— Що ж, пане Пак... Разом ми зробимо все, щоб спростувати фейки в пресі й відновити репутацію наших родин. Наші діти обрали один одного, і ми мусимо це поважати.

Мін Хо важко видихнув, опустив плечі й міцно потиснув руку Владимира у відповідь, скріплюючи остаточний мир.

— Батьку... — м'яко мовила Йон Хва, підходячи до Мін Хо й беручи його за руку. — У мене є до вас останнє, найважливіше прохання. Ви мусите познайомитися з Пе Роною. Вона ваша рідна донька. Ви повинні підтримувати з нею зв'язок, допомогти їй вступити до академії й стати для неї справжнім батьком.

Мін Хо з болем і глибоким каяттям кивнув головою:

— Я зроблю це, доню. Я виправлю свою провину перед нею.

Дем’ян підвівся з колін, обійняв Йон Хва за талію й щасливо подивився на свою молоду дружину. Усі випробування залишилися позаду — любов, щирість та вірність остаточно перемогли війну родин.