Глава 33. Батьківський щит, бунт у парку

Глава 33. Батьківський щит, бунт у парку Шевченка та братерська єдність

У кабінеті пентхауса Корсакових панувала напружена, але вже розряджена від першого шоку атмосфера. Вікторія ходила біля робочого столу чоловіка, скрестивши руки на грудях, і обурено докоряла Владимиру за те, що він випустив у пресу такий брудний, гучний компромат про позашлюбну доньку Мін Хо:

— Владимире, навіщо було діяти так низько?! Витягти нагору це минуле, зробити дівчину об'єктом пліток на все місто... Чи варта була наша війна такого бруду?!

Владимир повільно підвівся з-за столу, його погляд був залізним, але позбавленим злоби щодо дружини. Він підійшов до Вікторії, взяв її за плечі й суворо, але спокійно мовив:

— Послухай мене уважно, Віко. Мої люди перехопили розмови Су Рьон та її чоловіка. Ти знаєш, що вони планували?! Вони збиралися не просто забрати Пак Йон Хва проти її волі, вони шукали найманців, аби фізично усунути Дем'яна! Вони хотіли вбити нашого сина, щоб повернути доньку й загарбати її спадок!

Вікторія від несподіванки застигла, її обличчя зблідло, а в очах спалахнув жах:

— Що... Що ти таке кажеш?! Вбити Дем'яна?!

— Так! — твердо продовжив Владимир. — Я дізнався про це від своїх джерел. Як я мав вчинити?! Чекати, поки вони підштовхнуть нашого спадкоємця під авто чи отруять?! Я мусив завдати нищівного удару першим! А щодо Пе Рони... Вона тут ні при чому, вона лише жертва. Але її біологічний батько — нікчема, який мало того, що растоптав власну бідну дитину й давив її ногою на підлозі, так ще й зазіхнув на життя мого сина! Я поступив правильно. Відтепер родини Пак у цьому місті не буде. Вона збанкрутує й зникнуть. А наш Дем'ян разом із Йон Хва зможе безпечно повернутися додому.

Вікторія подивилася на чоловіка зовсім іншими очима. Вона зрозуміла, що за цією суворістю й нищівним козирем ховалася лише безмежна батьківська любов та бажання захистити їхнього єдиного старшого сина й його щастя.

Вона дбайливо простягнула руки й ніжно погладила Владимира по щоках, з м'якою посмішкою прошепотівши:

— Я так сумую за нашим Дем'яном...

— Тоді збирайся, ми поїдемо до них, — усміхнувся Владимир у відповідь. — Я дам людям сигнал, і ми відвідаємо молодих на виллі.

Он нахилився й пристрасно, ніжно поцілував дружину в губи, скріплюючи їхню родинну єдність.

Проте затишок перервався. У двері кабінету без стуку зайшов Ростіслав. Його обличчя було похмурим, а очі горіли від розпачу й гніву. Хлопець дивився на батьків із глибокою образою:

— Я більше не залишуся в цьому домі... — сухо й рішуче мовив 16-річний хлопець. — Я йду до Пе Рони. Я читав новини... Як ви могли виставити її на посмешисько на все місто?! Як ви могли так вчинити з дівчиною, яка й так постраждала?! Я не прощу цього. І я більше ні дня не вчитимуся в цьому дебільному коледжі, де все купується за гроші!

— Ростіславе, зачекай, ти не розумієш усіх деталей! — спробував пояснити Владимир, ступаючи до нього.

— Синок,постій! — стурбовано вигукнула Вікторія.

Але Ростіслав лише круто розвернувся й швидко вискочив із пентхауса, гучно зачинивши двері.

Вікторія хотіла кинутися за ним, але Владимир дбайливо зупинив її за руку:

— Не треба, Віко. Нехай побуде один і провітрить голову. Мої охоронці йтимуть за ним на відстані й не спускатимуть із нього очей. З ним усе буде добре.

Ростіслав повільно крокував осінніми алеями парку Шевченка, минаючи масивний бронзовий пам'ятник. Вітер гойдів золоте листя, але хлопця не радувала краса осені. У його голові вирував біль. Він беззупинно винив себе за те, що не захистив Пе Рону від корейської родини Пак, а тепер ще й його власні батьки виставили її приватне життя на загальний огляд, зробивши об'єктом новинних пліток.

— Ростіславе?!

Хлопець здригнувся й обернувся. Попереду, біля оглядового майданчика, стояв його старший брат Дем'ян. Побачивши один одного, брати щиро здійснили крок назустріч і міцно обнялися.

— Дем'яне! Як я радий тебе бачити! — вигукнув Ростіслав, і з його душі ніби впав важкий камінь.

— Я теж радий, братику, — посміхнувся Дем'ян, тиснучи йому руку. — Слухай, у мене є новина... Ми з Пак Йон Хва розписалися. Вона тепер моя офіційна дружина.

— Ого... Вітаю тебе, Дем'яне! Ти справжній чоловік, — щиро посміхнувся Ростіслав, але одразу ж його обличчя знову затягнулося хмарою смутку. Він із гіркотою розповів братові про все, що творять їхні родини: про війну, про підлий компромат, про виселення Сон Чжин і про те, як брудні новини знищують Пе Рону.

Дем'яна миттєво охопила дика лють. Дізнавшись, до якого стану батьки Пак та Су Рьон довели дівчину, хлопець стиснув кулаки до білизни кісточок:

— Ці монстри переступили всі межі... Але Пе Рона зараз у безпеці. Вона на моїй лісовій виллі разом із Йон Хва та своєю матір'ю. Ми витягли її з моря, і зараз із нею лікар.

Очі Ростіслава спалахнули надією й проханням:

— Дем'яне... Благаю тебе! Перед тим як ти поїдеш до батьків, вези мене до неї! Я мушу побачити Пе Рону, я хочу обійняти її, просити вибачення й показати, що я поруч!

Бачачи щирий, палаючий погляд молодшого брата, Дем'ян погодився:

— Добре. Сідай у машину. Я виповню твоє прохання.

Брати швидко сіли в авто й рушили в напрямку лісової вілли. Дем'ян кипів від гніву через нелюдські вчинки родини Пак, але знав: час розплати для них уже настав.

Тим часом мережу струсонула нова вибухова новина від Селени Корсакової. Через свої канали вона опублікувала прямі аудіозаписи та фінансові документи, які беззаперечно доводили: Су Рьон систематично підкуповувала викладачів коледжу, фальсифікуючи вступні оцінки й продаючи місця дітям багатіїв. Скандал навколо родини Пак розгорався з такою нищівною силою, що ворогам більше не було куди тікати.