Глава 14. Світло балкона, тихі обітниці та сімейний гамбіт

Глава 14. Світло балкона, тихі обітниці та сімейний гамбіт

Одеська ніч остаточно накрила місто темним, оксамитовим покривалом. Шумні вулиці потроху затихали, поступаючись місцем шелесту морського бризу та холодній свіжості пізньої осені. Дем'ян та Пак Йон Хва зовсім втратили відлік часу. Вони блукали освітленими вуличками, тримаючись за руки, розмовляли про все на світі й не могли насититися цими годинами, проведеними разом. Для них обох цей вечір став ковтком справжнього, чистого повітря серед задушливої розкоші та суворого контролю їхніх родин.

Лише коли годинник наближався до глибокої ночі, вони повільно підійшли до сяючого підніжжя елітного комплексу «Bleak Sea». Велична дзеркальна вежа стриміла в темне небо, нагадуючи їм про те, що казка добігає кінця й попереду на них чекає сувора реальність.

Зупинившись у тіні високих декоративних дерев біля самого входу, Дем'ян та Йон Хва завмерли. Їм катастрофічно не хотілося розлучатися.

— Я не хочу повертатися туди, — тихо прошепотіла Йон Хва, міцно притискаючись до грудей Дем'яна та вдихаючи аромат його парфумів. — Там усе таке штучне, Дем'яне... Тільки з тобою я почуваюся справжньою.

— Я поруч, мала квітка, — м'яко відповів Дем'ян, обіймаючи її за плечі та цілуючи в верхівку голови. Вже без тіні тієї дикої агресії, яку він демонстрував вранці, його голос звучав ніжно й упевнено. — Ми зовсім поруч, просто за різними дверима. Пам'ятай про це. Ніхто й ніщо не змусить мене відмовитися від тебе.

Вони довго й міцно обіймалися під освітленим аркадою входом, насолоджуючись останніми хвилинами цієї чарівної ночі та потайки запечатуючи свої обітниці тихими поцілунками.

Тим часом високо вгорі, на відкритому панорамному балконі пентхауса Корсакових, панувала тиша. У нічному прохолодному повітрі витав тонкий аромат свіжозавареного чаю з чебрецем.

Біля скляних перил стола Селена. Струнка, граціозна, у шовковому халаті, вона повільно робила ковтки з порцелянової чашки, спостерігаючи за нічним містом. Раптово її увага опустилася донизу, до освітленого внутрішнього дворика комплексу. Завдяки висоті й чудовому огляду вона одразу впізнала знайомі постаті.

Це був її старший брат Дем'ян та Йон Хва — донька поважної пані Су Рьон.

Селена не поворухнулася, щоб не привернути уваги. Вона милувалася цією картиною з легкою, теплою посмішкою на губах. Вона бачила, як Дем'ян дбайливо поправляє комір дівчини, як Йон Хва довірливо тулиться до нього, і в цьому кожному русі відчувалася така щира, непідробна пристрасть, що у Селени не залишилося жодних сумнівів: її зазвичай жорсткий, вибуховий і зухвалий брат закохався по-справжньому.

Проте разом із теплом у серці Селени спалахнула гостра тривога. Як мудра й розважлива дівчина, вона чудово розуміла, на скільки тонкому льоду зараз стоять закохані. Після вчорашнього скандалу за вечерею, коли вона сама різко висловилася на адресу пані Су Рьон, стосунки між родинами Корсакових та Пак стали натягнутими як струна. Якщо батько або Су Рьон дізнаються про цей таємний роман зараз, вибухне справжня війна, яка знищить і Дем'яна, і його кохання.

«Я хотіла допомогти молодшому брату Ростіславу врятуватися від музики, — замислено міркувала Селена, дивившись, як постать Йон Хва зникає у скляних дверях холу. — Але тепер мені доведеться рятувати й старшого. Якщо родини ворогуватимуть, вони просто розірвуть Дем'яна та Йон Хва на шматки».

Селена вирішила діяти негайно та розсудливо. Вона зрозуміла: аби згладити кути й не допустити відкритого конфлікту, їй доведеться переступати через власну гордість і особисто вибачитися перед пані Су Рьон за свої резкі слова. Тільки так можна відновити мир між сім'ями. Паралельно треба було розробити хитрий план, як м'яко, без скандалів відмовити батька від ідеї зробити з Ростіслава музиканта, аби звільнити молодшого брата від чужих примх.

Тихо зачинивши балконні двері, Селена пройшла до спальні. Там, за робочим столом із ноутбуком, досі сидів її чоловік. Він підвів очі від паперів і м'яко посміхнувся дружині, помітивши її глибоку задумливість.

— Селено, люба, ти чого не спиш? Щось сталося? — дбайливо запитав він, піднімаючись їй назустріч.

Селена підійшла до чоловіка, прихилилася до його міцного плеча й розповіла все: і про те, як бачила Дем'яна з Йон Хва під балконом, і про свої побоювання щодо гніву батька, і про складне становище Ростіслава.

— Я повинна зробити все, щоб між нашими родинами не було ворожнечі, — рішуче мовила Селена, дивлячись на чоловіка. — Завтра ж я піду до пані Су Рьон і вибачуся за свою поведінку на вечері. Це погасить пожежу. Але що робити з Ростіславом? Батько бредить його музичною кар'єрою, а хлопець просто мріє про літаки й гине на очах...

Чоловік уважно вислухав її, обійняв за талію та впевнено мовив:

— Ти чиниш абсолютно правильно, Селено. Твоє вибачення перед Су Рьон — це сильний, дорослий крок, який роззброїть їхній гнів. Вибачся, покажи повагу, і це закриє рот усім пліткарям. А щодо Ростіслава... не переживай. Залиш це мені. Я знайду спосіб, як переконати твого батька й підшукати для хлопця альтернативний шлях. Ми діятимемо тонко: покажемо Владимиру Васильовичу, що авіація та бізнес у цій сфері принесуть родині значно більше вигоди й статусу, ніж просто музичні концерти.

Селена полегшено видихнула, відчуваючи міцну підтримку чоловіка. У цій складній грі сімейних інтриг, статків та прихованих почуттів вони стали єдиною командою, готовою захистити щастя та майбутнє своїх братів.