Глава 13. Тіні минулого, материнський страх та листок надії

Глава 13. Тіні минулого, материнський страх та листок надії

Після такого виснажливого та важкого дня Пе Рона поверталася додому з почуттям цілковитої моральної опустошеності. Вона навіть уявити не могла, наскільки складно буде працювати з цими розпещеними, гоноровими дітьми одеської еліти. Особливо її вразила Су Ґьон, яка з перших хвилин почала нагло, відверто знущатися з її бідного одягу та старих кросівок.

Проте найбільшим одкровенням для Пе Рони став Ростіслав. Вона досі була вражена й розчулена тим, як цей хлопчик із найвпливовішої родини міста без вагань встав на її захист. Він виявився дивовижно милим, вихованим та добрим. У його очах не було й краплі зверхності, яка просочувала всіх інших. Але Пе Рона була реалісткою. Вона тверезо розуміла: Ростіслав — син самого Владимира Корсакова, володаря елітної вежі, а вона — ніхто, бідна дівчина без шеляга в кишені, яка ледве зводить кінці з кінцями. Між ними лежала прірва, яку неможливо подолати. Пе Рона навіть не сміла мріяти про якесь спільне майбутнє чи почуття.

Вона чудово пам'ятала, чому повернулася з Америки. Пе Рона добровільно кинула навчання в консерваторії в Каліфорнії, відмовившись від власної мрії стати відомою співачкою, лише заради того, щоб допомогти виснаженій матері та підняти на ноги молодшу сестру Мін Со А. Її обов'язок перед родиною був вищим за будь-які дівочі мрії.

Зайшовши по дорозі в скромний цілодобовий магазинчик і купивши найнеобхідніші продукти, Пе Рона піднялася на третій поверх своєї сірої пятиповерхівки. За дверима на неї чекав затишок, якого так бракувало у вишуканих, але холодних стінах «Bleak Sea». У невеличкій кухні на її прихід чекала сестра Мін Со А та мати Сон Чжин, яка саме закінчувала готувати їхню улюблену традиційну страву — гострі, гарячі токпокі. Запах спецій та родинного тепла трохи зняв напругу після важкого дня.

Сівши за стіл, Пе Рона вирішила не засмучувати рідних. Вона нічого не розповіла про знущання Су Ґьон і промовчала про милого Ростіслава, який захистив її. Дівчина лише посміхнулася й поділилася єдиною доброю новиною:

— Мамо, пані Су Рьон була в захваті від моєї програми! Вона особисто схвалила мене як репетиторку і доручила займатися з дітьми еліти. Тепер у нас будуть гроші на навчання Со А!

Проте замість радості чи гордості, на обличчі Сон Чжин спалахнув справжній жах. Жінка випустила з рук ложку, яка з брязкотом впала на стіл. Її обличчя зблідло, а губи затремтіли.

— Су Рьон?.. — з острахом у голосі, майже шепотом перепитала Сон Чжин. — Ти... ти пішла до Су Рьон?!

Пе Рона щиро здивувалася такій дивній реакції матері:

— Ну так, мамо... А що тут такого? Вона найвідоміша викладачка в місті, її всі поважають.

— Ні! Категорично ні! — раптово вигукнула Сон Чжин, схопившись із-за столу й важко дихаючи. — Я забороняю тобі займатися з її дітьми! Ти більше туди не підеш! Знайди іншу роботу, будь-яку, але тільки не в цьому будинку і не з родинною Су Рьон!

Пе Рона встала напроти матері, абсолютно шокована й спантеличена:

— Але чому, мамо?! Поясни мені! Це єдине місце, де мені готові платити нормальні гроші! Чому ти проти?!

— Тому що ці елітні люди — жорстокі й безжальні! — намагалася викрутитися Сон Чжин, опускаючи очі й приховуючи справжню, фатальну причину. — Вони знищать тебе, вони зламають твоє життя і навіть не помітять! Послухай мене, Рона, не лізь туди!

Пе Рона відчайдушно дивилася на мати. Вона відчувала, що Сон Чжин щось недоговорила, що за цим вибухом ховається якась темна, глибока таємниця з минулого, про яку мати завзято мовчить.

— Я не можу відмовитися, мамо, — з гіркотою й болем мовила Пе Рона. — Мені потрібні ці гроші заради сестри.

Не в силах більше продовжувати цю важку розмову, Пе Рона розвернулася, забігла до своєї кімнати й із силою зачинила двері. Молодша сестра Мін Со А лише тихо зітхнула й вирішила не чіпати старшу, розуміючи, як їй зараз важко.

Сидячи на ліжку у своїй темній кімнаті, Пе Рона притиснула коліна до грудей. У її голові вирував справжній хаос. Чому мати так панічно ненавидить Су Рьон? Що сталося між ними роками раніше? Чому ці люди викликають у Сон Чжин такий тваринний страх?

У цей момент екран її старого смартфона тихо спалахнув. Надійшло повідомлення від невідомого номера. Пе Рона провести пальцем по екрану й прочитала:

«Привіт, Пе Рона. Це Ростіслав. Я хотів вибачитися за сьогоднішню поведінку хлопців і Су Ґьон. Не зважай на них. Будь ласка, приходь на наступні заняття. Я обіцяю, що придивлятимуся за ними й не дозволю нікому тебе ображати. Я завжди підтримаю тебе. До зустрічі».

Пе Рона перечитала ці рядки кілька разів, відчуваючи, як у грудях стає тепло від щирої турботи. Її душа розривалася на частини. З одного боку була мати з її страшною, незрозумілою таємницею й категоричною забороною. З іншого — потреба заробляти гроші, надія на майбутнє сестри та цей дивовижний хлопець із висотної вежі, який простягнув їй руку допомоги.

Вона казала собі, що повинна забути про Ростіслава, що не має права навіть думати про нього. Але її серце, яке так прагнуло світла й захисту, відмовлялося слухатися розуму, тихо шепочучи, що ця зустріч була не випадковою.