Глава 6. Солоний омар, солодкі вустa та перший поцілунок

Глава 6. Солоний омар, солодкі вустa та перший поцілунок

Осінній вечір остаточно огорнув пентхаус родини Пак. За величезними панорамними вікнами Одеса зникала в холодній сутінковій імлі, а скляні панелі ЖК «Bleak Sea» здригалися від перших важких крапель дощу, що монотонно стукали по склу. Усередині ж панувала атмосфера вишуканої розкоші. Запрошені шеф-кухарі з елітного ресторану вже завершили сервірування довгого дубового столу, застеленого білосніжною скатертиною, і були відпущені. На стіл подали найкращі страви європейської кухні, серед яких коронною окрасою вечора стали свіжі омари під вершково-часниковим соусом.

Пані Су Рьон, яка виглядала велично у своїй темно-синій ажурній сукні, особисто перевіряла подачу страв. Разом із родиною Пак за столом уже сиділи кілька гостей — представники інших заможних сімей вежі, чиї діти мріяли потрапити на навчання до відомої корейської викладачки. Поки дорослі вели легкі бесіди про бізнес та культуру, підлітки розсіяно гортали стрічки у своїх телефонах.

Лише Пак Йон Хва не могла знайти собі місця. Вона сиділа на краю оксамитового дивана, бгаючи в пальцях край своєї сукні. Її серце вистукувало божевільний ритм: вона щосекунди кидала погляди на масивні вхідні двері, чекаючи на появу родини Корсакових. А точніше — на нього.

Су Ґьон, помітивши стан сестри, непомітно підсіла поруч і легенько стиснула її тремтяче плече.

— Заспокойся, сестра, — пошепки підморгнула вона. — Твій Ромео ось-ось прийде. Не спали нас раніше часу.

За десять хвилин у холлі лунав глибокий, упевнений голос, який змусив усіх присутніх підвестися:

— Вибачте за запізнення! Ділові дзвінки перед вихідними — це справжнє покарання.

До вітальні зайшов Володимир Корсаков у темно-синьому класичному костюмі, під руку з яким йшла його розкішна дружина Вікторія. За ними йшли діти: Селена з чоловіком Павлом, двійнята Єлєна та Ростіслав, і, нарешті, Дем'ян. На ньому була лише біла сорочка із закатаними по лікті рукавами та розстебнутим верхнім ґудзиком. Жодного пафосу, але стільки вродженої дерзкості, що всі погляди в кімнаті миттєво прикувало до нього.

Пак Мін Хо гостимно запросив гостей до столу. За волею випадку — чи, можливо, за таємним сприянням Су Ґьон — Дем'ян опинився на стільці прямо поруч із Йон Хва.

У цю мить простір навколо них ніби зник. Дем'ян повернув голову, і коли їхні погляди перетнулися, час зупинився. Світло кришталевих люстр відбивалося в її темних очах, а він дивився на неї так, ніби в усій цій величезній залі не існувало більше нікого. Су Ґьон із захватом спостерігала за цією сценою зі свого місця, а Кьо Хун, як вихований господар, спокійно потиснув руку Дем'яну та Ростіславу.

Поки інші діти багатіїв біля іншого кінця столу обговорювали вступні іспити та шукали репетиторів, Дем'ян трохи нахилився до дівчини. Його теплий подих торкнувся її вилиці.

— Ти неймовірна, моя квітка лотоса... — тихо, майже невідчутно шепнув він.

Йон Хва миттєво залилася ніжним рум'янцем. Вони обоє опустили руки під стіл, і дівчина вперше сама, здригаючись від власної сміливості, торкнулася його гарячих пальців. Дем'ян міцно й ніжно переплів свої пальці з її.

Тим часом дорослі підняли келихи з італійським вином. Вікторія Корсакова та інші матері щиро дякували Су Рьон за те, що вона погодилася взяти їхніх дітей під своє опікунство й підготувати до вступу.

За вікном з новою силою зашумів дощ, перетворюючи туман на суцільну водяну стіну. Дем'ян, скориставшись тим, що батьки були захоплені тостами та обговоренням статків, легенько стиснув долоню Йон Хва.

— Ходімо, — тихо мовив він, піднімаючись із місця. — Поки вони зайняті, спостерігатимемо за дощем.

Пак Йон Хва більше не бачила перед собою нахабного мажора. Вона бачила хлопця, який віддав їй своє серце. Довірившись йому беззастережно, вона піднялася й мовчки, немов дві тіні, вони вислизнули з-за столу, попрямувавши до віддаленої балконної галереї з панорамним склінням.

А в цей час біля білосніжного столу розгорталася справжня сімейна драма. Селена, виждавши момент, спокійно й виразно мовила на весь стіл:

— Пані Су Рьон, я вважаю, що моєму братові Ростіславу не варто ходити до вас на вокал. Ви ж як професіонал бачите, що музика — це абсолютно не його шлях. Йому тут не місце.

У кабінеті завмерла важка тиша. Вікторія Корсакова спалахнула від обурення — їй категорично не сподобалося, що старша донька витворяє подібне на очах у всієї одеської еліти, руйнуючи плани батька. Володимир Корсаков лише насупив брови і зробив вигляд, ніби захоплений вином і не чує слів доньки.

Сама Су Рьон затято стиснула губи. Вона не чекала такої прямої критики від Селени, своєї колеги по коледжу. Вона озирнулася на чоловіка, очікуючи підтримки, але Пак Мін Хо чомусь лише мовчки зробив ковток вина, не вставивши жодного слова на захист дружини, що викликало в душі Су Рьон першу тріщину обурення.

Але нічого з цього вже не хвилювало тих двох, хто стояв під величезним панорамним вікном на іншому кінці пентхауса. За склом стікали важкі краплі осінньої зливи. Дем'ян розвернув Йон Хва до себе, дбайливо беручи її обличчя у свої долоні.

— Я не знаю, що зі мною відбувається, — тихим, трепетним голосом сказав Дем'ян, дивлячись їй просто в очі. — Але я більше не можу про тебе не думати. Серйозно. Незважаючи на твоїх батьків, на мого батька, на всі їхні правила... Я хочу бути з тобою. Будь моєю дівчиною?

Йон Хва від несподіванки затамувала подих. Вона не очікувала такої прямоти, але її відповідь вже давно була вписана в її осінній щоденник.

— Так... — пошепки відповіла вона, піднімаючись на носочки. — Я згодна.

Дем'ян посміхнувся — вперше так щиро й тепло. Він повільно нахилився і торкнувся її губ у ніжному, солодкому, першому поцілунку. За вікном шумів вересневий дощ, у залі сперечалися їхні батьки, а на висоті сорокового поверху народжувалося кохання, здатне витримати будь-яку бурю.