Глава 3

Мої вовчі вуха відчували загрозу, але моя воля залишалась непохитною.

Вона не знала, скільки часу вони плутали лісом. Коли вже видихнулася, довелося зупинитися.

Валерія обернулася і повільно опустилася навколішки перед дівчинкою.

- Мені страшно! Я хочу до тата!

Почувши слова дівчинки, я відчула, як усі її страхи і тривоги враз вплелися в мої вуха. Я знала, що це була складна ситуація, але я вирішила бути сильною для неї.

Лєра обняла дитину, намагаючись заспокоїти її.

Я хотіла, щоб вона відчула мою присутність та підтримку.

- Ти в безпеці зі мною, - сказала я м'яко. - Ми знайдемо твого тата разом. Тримайся за мене, і ми пройдемо це разом.

Лєра обняла дитину ще тісніше, передавши їй тепло та спокій. Разом вони знайшли в собі силу та рішучість продовжувати свою небезпечну, але важливу подорож.

Дівчинка почала плакати.

- Тихіше, - я притиснула її до себе і погладжувала по спині, бажаючи заспокоїти. - Твій тато вже поспішає до нас на допомогу.

Сподіваюся. Вона вся тремтіла. Я погладила її по спині, бажаючи заспокоїти.

- Я не кину тебе. Ти в безпеці, ми разом. Твій тато знає, що ти в небезпеці, і він вже в дорозі до нас. Ми знаходимося в безпеці, і ніщо не станеться з нами, поки ми разом," - сказала Валерія, намагаючись заспокоїти дівчинку.

Врятована дитина сиділа тихо, як і раніше притискаючись до неї всім тілом.

- Як тебе звуть?

- Брітані.

- Брітані, рада познайомитися, - відповіла Лєра, глянувши на дитину з теплом та співчуттям. - А я Лєра.

- Ти врятувала мене. Чому?

- Не люблю коли кривдять дітей. І не могла залишити тебе одну в лісі. Кожна дитина заслуговує на захист та безпеку.

Брітані впевнено взяла Лєру за руку, відчуваючи підтримку та надію.

- Ми разом сильніші, і я обіцяю залишатися поруч з тобою, доки ми не знайдемо твого тата.

Тільки зараз помітила, що з-під сукні у неї виглядав чорний обідок, прикрашений лише одним каменем блакитного кольору.

- І чому ти в нашийнику?

- Це антимагічний нашийник. Я не можу користуватися магією і він заважає обороту. Такі одягають лише злочинцям.

- Магією?

- Так, у нас майже всі обдаровані. Ти не знала?

- Ем. Я просто не місцева. з іншого світу.

Брітані подивилася на Лєру з зацікавленням

- Це дуже цікаво! Як цікаво жити в світі, де магія так поширена, - сказала Лєра і щоб підбадьорити дівчинку добавила. - Це означає, що ти особлива, якщо тобі довірили такий нашийник.

- А ти и з іншого світу, це ще цікавіше. Як тобі тут у нашому світі?

- Поки не зрозуміла... врятувала тебе і не було часу над цим роздумувати.

- Вибач.

- Нема за що вибачати, дорога Брітані. Ми в тому разом, і разом ми зможемо зрозуміти цей світ та знайти своє місце в ньому.

Брі якось зніяковіла.

- Давай допоможу зняти нашийник.

- Його може зняти лише маг. Тобі не вдасться його розрізати ні розірвати. Мені терміново треба додому.

- Нехай так, Брітані. Я розумію. Подумаймо разом, як допомогти тобі повернутися додому.

- Дякую.

- Давай я допоможу тобі повернутись додому, до рідних. А ти мені розкажеш, куди я потрапила і як я зможу повернутися додому.

- Дякую, Лєро. Я буду вдячна за твою допомогу.

Разом вони продовжили свій шлях, готові подолати будь-які випробування, які можуть зустрітися на їхньому шляху.

Брі тільки почала свою розповідь про цей світ, своє дитинство і т.д. Що не помітили, як опинилися оточені