Пролог

Чоловік з широкими плечима і чорним, наче вороняче крило,  волоссям сидів за столом, склавши руки в замок. Його брови нахмурились, а погляд впав на білявку, що сиділа навпроти. В неї було пряме довге волосся, на вигляд років двадцять. За нею стояв високий чоловік з русявим волоссям.

- Насправді, я здивований, що ви звернулись до мене з таким проханням. – нарешті порушив тишу чоловік з чорним волоссям. – Але не розумію для чого.

- Повторюю: ця дівчинка особлива, - говорить білявка. – Якщо вона потрапить у погані руки – дістанеться усім: вам з воронами і піратам.

- А як я можу довіряти вам? Що Демаре не використають її проти мене і моїх воронів?

- Я даю слово.

Чоловік засміявся, але дівчина і бровою не повела на це.

- Твоє слово…

- Моє слово – клятва, - перебила дівчина. – Моя і всієї моє династії. Одне моє прізвище – клятва. Не вірите – байдуже. Я не пропоную Вам угоду, маю лише прохання щодо цієї дівчини.

- Ти хочеш, щоб мої ворони  у разі зустрічі – не чіпали її? Мої дії ніколи не поширювались на дітей. За кого ти мене маєш?

- За чоловіка, який не продасть нікому інформації про неї.

- Ось воно що? – засміявся чоловік. – Не продавати інфоромації.

- Не продавати, не передавати, не шпигувати за нею за власними мотивами або мотивами ЛІНІЯ.

- Ми не спіпрацюємо з ЛІНІЄЮ та летелями, тим більше норадами.

Дівчина зітхнула.

- Поки що. Поки норади не чіпають вас. Хоч ви і не сунетесь в війну між норадами і моїм братом, як це робить поліція, але ви теж претендуєте на це місто. Ви конкуренти норадам і вони захочуть позбутись вас та інших банд.

- Ти зараз погрожуєш моєму батькові? – з тіні вийшов парубок, високий і худий, на вигляд років вісіміндцять. І мав таке саме чорне волосся, як і його тато.

Дівчина закотила очі. Хлопець за її спиною мовчав довго, але цього разу не витримав і сказав:

- Який сенс вам погрожувати? Ми домовились з піратами в лісі, вони наглядатимуть за дівчинкою. Від вас лише просимо не нашкодити їй, не полювати за нею, навіть якщо йолопи з Лінії запропонують вам щось за це. Їй лише дванадцять і вона втратила маму рік тому. У неї більше нікого немає.

- Якщо норади та ЛІНІЯ шукатимуть її, то який шанс вижити їй тут, у Даркхілі?

Це питання мучило всіх. Це було найгірше місце заховати її, але іншого виходу не було. Це розуміли всі навколо.

- Ви лише відтягуєте неминуче. Рано чи пізно вона потрапить до рук норадів і тоді нам всім гаплик. – підсумував ворон.

- То це означає ні? – запитала білявка.

Чоловік довго думав над цим питання і коли гості зрозуміли, що відповіді не буде - піднялись з місця. Молодий ворон побачив на обличчі білявки розчарування, вона махнула своєму напарнику рукою і ворон помітив тату на її безіменому пальці лівої руки. Тонка лінія – татуювання обручки. Це саме помітив і його тато.

- Але я думаю, - крикнув він у спину, коли дівчина уже майже вийшла, - що якщо ти подолала таку відстань, порушила стільки законів і правил власної сім’ї заради цієї дівчинки – вона все-таки важлива. Тому «так». Я даю своє слово, що ні я, ні мої ворони – не чіпатимемо її, поки вона не нестиме загрози мені і моїй сім’ї. І моє слово таке ж цінне, як і твоє, Демаре.