Глава 3

Глава 3

Всю ніч так і не заснувши на ранок почувала себе абсолютно розбитою та безпорадною заручницею обставин, які щоразу ще більше посилювались і були категорично налаштовані проти мене.

Почувши як хтось входить до моєї кімнати вирішую прикинутися що ще солодко сплю.

Жіночий голос моєї так званої нової мами:

- Вона спить?

Чоловічий, що належить моєму нареченому-мученику:

- Хай поспить. Так вона швидше набереться сили і її організм відновиться.

- Як пригадаю тебе ось такого ще зовсім юного і немов дихання серед безлюдної пустельної місцевості.

- Я дуже вдячний Вам та Вашому чоловікові за порятунок і що ви довіряєте мені найцінніше що у вас є – вашу дочку

Лежу і думаю: "Жах скільки пафосу! Йому б у кіно зніматися! Справжній актор!"

- Я впевнена, що моя дочка в надійних руках. Тим більше, після смерті мого чоловіка.

- Не хвилюйтеся. Я подбаю про Божену.

Чую як зачиняються двері вирішую перевірити чи вони дійсно пішли.

- А ти чудово вмієш вдавати, любов моя.

- Навчаюся в тебе!

Його тішать мої випади. Потрібно це припиняти. Досить служити йому посміховиськом!

- То що ж ти вибрала, кохана? Варіант перший: "Я ніколи не стану твоєї! Ти наймерзотніше і огидне чудовисько! Я вважаю за краще смерть ніж опинитися в твоїх лапищах!" або варіант під номером два: "Я покохала тебе з першої хвилини нашої зустрічі! Ти став сенсом всього мого ганебного життя!" і наприкінці кидаєшся мені на шию або щоб придушити від люті або шаленого кохання. Вибір за тобою. Що ти скажеш?

Довго дивлюся в його неживий погляд, який нічого не виражає і миттєво розумію, що дарма я гадала і мучилася питанням щодо того, чи міг він так запросто взяти і позбавити іншу людину життя. Міг! Жорстокий з поглядом вбивці. Він і мене будь-якої секунди може вбити!

Виходить він убив мого ... ой тобто нареченого тієї дівчини і так само як притягнув мене сюди зайняв його тіло! Який жах! Він справжній диявол! І що мені тепер робити? Чи все це лише плід моєї уяви, що розігралася? Що зі мною коїться? Може мені ввели якийсь наркотик, і я зараз перебуваю під його впливом? Жах! Боюся й надалі щось уявити! Все досить! Час зупинитися складати всяке безглузде марення лізе в мою голову!

- Я згодна.

- Згодна на що? Послухай мені ніколи грати в угадники! Хочеш померти чи стати моєю дружиною?!

- Стати дружиною!

- Ну нарешті то! Думаю ти заслужила знати, що я насправді прикінчив її нареченого.

Звідки знає? Хіба можна читати чужі думки? Він що чаклун?

- Та я читаю чужі думки, але я не чаклун. Я роблю це за допомогою винаходу твого батька. - Він тицьнув пальцем на своє ліве вухо. - Ось тут знаходиться маленький навушник, що дозволяє трансформувати енергетику чужих думок. Дуже корисна в управлінні державою річ, що дозволяє знати все, що відбувається довкола. До речі, браслети теж його дітище. Він був великим ученим.

А де ж мій батько? Так стоп потрібно припинити думати про щось у його присутності!

- А ось твого батька, як і мати, я не вбивав. З ними трапився нещасний випадок.

- Ти ж мене заплутав зовсім! Це ж не мої батьки, не моє життя, не моє, а дівчини, яку ти вбив!

- Ні. Це й твої батьки також. Ви із нею сестри.

- Як це? Що за маячня!

- Ніяка це не марення! Просто тобі тоді загрожувала небезпека, і тому вони вирішили сховати тебе подалі від...

- Від чого чи кого?

- Всі хто володіє магією тут схильні до небезпеки.

- То це я несу загрозу чи мені хтось загрожує?

Він наближається впритул і зловісним шепотом вимовляє:

- Якщо в тобі й було щось магічне, ти вже давним-давно всі свої навички розгубила. Тому ти жодної загрози нікому нести не можеш, навіть якщо дуже захочеш.

– Тоді ти!

- А ось мене якраз і треба боятися! Навіть без магічних здібностей, а виключно завдяки винаходам твого батька, я можу гори згорнути!

- У такому разі навіщо тобі я?

- Ти – мій ключик до влади. Без тебе я не зможу керувати людьми. Гаразд. Думаю достатньо інформації. І навіть якщо ти спробуєш комусь розповісти про все, що дізналася.

- Мені ж ніхто не повірить, а будуть рахувати за божевільну!

- Правильно. Ти справжня розумниця. Твоєму батькові принаймні немає причин за тебе червоніти, хоч і пишатися теж нема чим.

* * *

Діліться своїми враженнями. Чи цікаво вам дізнатися про подальші пригоди героїв чи мені варто покинути цю витівку? Мені важлива думка кожного.

Зображення Stefan Keller з Pixabay