Біла троянда кохання

Як я радів удома цій події. Ні, не тому, що губа розбита і малий фінгал під оком, а він ще не вміє битися. Це ж треба бути таким телепнем. Ладно, я думав, як я знайду кохану в іншому місті. На фестивалі, у день цього міста. Не буду його називати, це могло статися в будь-якому місті нашої Батьківщини.

Але їхати на празник треба було з братом і сестрою. Сергій і Валя поїхали зі мною, бо там був концерт зі зірками того часу. Була навіть група «Скрябін». Також дуже багато сучасних, тоді сучасних, артистів. Ми поїхали автобусом, але по дорозі я купив їй білу троянду, яка символізувала чистоту моїх почуттів. Біла, чиста і невинна, як Зорянчик.

Ми сіли в автобус і поїхали на концерт, а я — на пошуки коханої дівчини. Тим паче в цьому місті у нас живе дуже багато родичів, і ми мали де переночувати. Бо концерт був майже до самого ранку. То була чудова музика, багато атракціонів. Лунапарк. Так називається цей чудовий і небезпечний переїзний цирк. Чого там тільки не було. Кімната страху, де ми їздили на вагонетці, і якийсь «клоун» схопив мене за руку, щоб налякати. Страшно там не було, але були емоції і було цікаво. Один ведучий зрівняв перший перегляд фільму «Маска» з першим походом у лунапарк. Ці відчуття фантастичні й неймовірні, як перше кохання.

Ми з братом каталися на малих американських гірках, на центрифузі й інших атракціонах. Але я шукав її всюди. Де мале місто, але так багато людей. Дуже багато людей, тому було так важко знайти. Уже майже вечоріло, і я впав у відчай, що не знайду її. І тут біля зупинки я побачив її — маленьку постать у білій футболочці й джинсах, у чорно-білих кросівках. Вона стояла біля огорожі, яка вела до автобусної зупинки.

Я миттєво підлетів до неї, а в душі була неймовірна радість, що я зміг її знайти посеред тисячі людей.

— Привіт, — сором’язливо сказав їй і простягнув білу троянду.
— Привіт, — тихо відповіла вона і взяла квітку, яка починала сохнути на такій жарі.
— Я думала, що ти не приїдеш, — сказала вона.

У її очах читалася радість, що я зміг її знайти. А ви тільки уявіть мою радість від цієї знахідки.

Я купив два морозива для нас двох. Зорянчик встигла забруднити футболку морозивом, але це не заважало нашому щастю. Брат і сестра були на концерті, а ми вирішили забігти до мого дядька. Бо кохана сказала, що квітка зів’яне, а тому їй потрібна вода. Вода так вода, що хоче кохана, те треба було робити. Ми забігли до мого дядька, де поставили троянду у вазу з водою.

Ми трималися за руки, тому було видно, що ми пара. Нас чекав цілий вечір прогулянок, гулянь і перший справжній поцілунок. Пристрасний. Губи в губи, що ввело мене в райський стан. Цей поцілунок можна зрівняти з входом у Рай, де є відчуття блаженства і любові. Її ніжні вуста були настільки солодкі, що я не маю з чим це порівняти. Ніжні, терпкі й дуже чутливі. Ми сховалися від людей, щоб нас не бачили. Насолода тільки для двох. Це як обоє стають одним цілим. Дві половинки зливаються в одну і відчувають справжній екстаз тільки від самих поцілунків і обіймів.

Я ніжно обіймав її за плечі й цілував у губи, носик і шийку. Маленьку, красиву й витончену.

Потім ми просто сиділи й багато говорили. Я зміг насолодитися її голосом, а її сміх — то сміх пташки, як спів. Він неймовірний і неземний, який можна слухати годинами й насолоджуватися ним.

Я щось жартував, а у відповідь чув її дзвінкий голос. Боже, як це чудово. Дивні відчуття, які роблять стан душі святковим. Мені хотілося, щоб цей вечір тривав вічно, але все має свій кінець. Кохана поспішала додому, а автобуси скоро перестануть їздити. Тому я вимушений був провести її до зупинки, щоб вона встигла доїхати додому.

— Влад, де ми зустрінемося, адже скоро почнуться навчання? — спитала вона.
— У нашому місті, там у тебе живе бабуся, — відповів я Зоряні.

Після чого легенько і ніжно поцілував її в дівочі вуста. Я не хотів відпускати її тендітної руки, яка була маленька, як стебельце квіточки, але автобус уже відправлявся до села. Я дивився услід цьому автобусу щасливими очима закоханого підлітка. Там усередині їхала дівчинка, дівчина моєї мрії, а тепер — реальності. Я пішов ночувати до дядька додому, де вже були мій брат та сестра. Душа моя ликувала.