Щасливий автобус

Цього літнього вечора я вийшов на зупинку, щоб зустріти маму після роботи. Вона мала приїхати одним із автобусів. Нічого не віщувало ні біди, ні щастя. Невже нещастя може призвести до щастя? Це все було після випускного, і тому я не очікував зустріти їх там, на зупинці. Це був спекотний вечір, коли прохолодніше ставало аж під ніч.

Я вийшов до зупинки і побачив там Зоряну. Вона була не сама, а зі старшою сестрою, здається. Так, а ще ви ніколи не повірите, хто був біля них, крутився, як вуж на пательні. Як шакал, який чекає на залишки їжі. Гієна, яка боїться вищих за себе і пожирає те, що знайде на землі після пирування левів. Біля них крутився Олексій. Так, той самий шибеник малого зросту. Зовсім не джентльмен, і я проти такого спілкування з дівчатами. Зараз його б назвали мінімум сталкером. Але тоді таких слів не існувало. Існували слова: хуліган, шибеник, бешкетник, якщо не грубо. І сексуальний домагач.

Я просто підійшов і став недалеко від них, біля ларька. Просто стояв біля ларька і нічого не сказав. Нікого не чіпав, стояв собі у футболці і штанах, по своїх справах. Оця гієна підійшла до мене, бо до мене було всього пара метрів. Певно, маленька чекала автобус у село.

Він підійшов і щось сказав, я зовсім не пам’ятаю слів. Що там говорять на тваринному рівні? І ця зміюка несподівано мене укусила. Він, як той півень, наскочив на мене. Я відчув кілька ударів у лице і збоку. Я навіть не встиг зреагувати, бо не очікував такого. З чого це і чому? Він напав на мене підло і без будь-якого попередження про бійку. Я впав, зверху був ще удар, і два, і крик сестри Зоряни:

— Хлопці, тільки не тут і не на моїх очах! Я не люблю бійки.

Фактично від цієї несподіваної атаки я впав. Бо я б поставив блок чи якось зреагував. Підлість — друге ім’я? Чи у коханні всі способи доступні? Цей спосіб вважаю неприйнятним. Думаю, що в чесному бою він виграв би у мене. Але такі не знають, що таке «кодекс честі». А це аморально.

Може, він боявся програти? Бо я теж активно займався спортом. Але будь-кого можна вирубати, якщо людина не очікує удару. Це майже як удар зі спини. Тобто він хотів бути переможцем, а вийшло, що він програв. Бо коли я встав, то побачив біля себе Зорянку. Вона миттєво витягнула хустинку і зупинила мені кров. Цього забіяки й слід простиг. Бо проводжав своє кохання, саджав на автобус. З розбитою губою, але переможцем. Як можна програти бій, але виграти його? Напишіть у коментарях. Я був неймовірно щасливий, побитий, але щасливий.

Коли вона заходила в автобус, я сказав їй:

— Побачимось у сусідньому місті на святі.

Вона відповіла:

— Так.

Того дня там було свято міста, і я призначив їй побачення. Але де саме? Бо автобус уже рушав до неї додому. Я проводжав цей автобус очима, сповненими радості, надії і щастя. Тепер я думав, як її знайти серед тисячі людей в іншому місті. Але додому я йшов щасливий. Я був на сьомому небі від щастя. Бо вона дала згоду. Згоду на побачення зі мною.