Автосправа

Уроки автосправи проходили внизу школи, такі собі кабінети, нижче першого поверху. Там два різні класи хлопців були разом. Розумієте, що конфлікти між підлітками неминучі. Особливо між класами.

- Хто положив кнопку на моє сидіння? Закричав підліток від болю в пʼятій точці. Хтось вилив воду на сидіння, намазав крейдою. Які тільки знущання не проходили такі тихі хлопці, як ми з Андрієм. Хоча Зоряна здавала на права, але на автосправу не ходила. У них був там теж кабінет, де вони вчилися домогосподарству. Шили, варили і пекли.

Булінг був шалений. Там робилися перші шкільні драки. 
- Ти чому обіляв мене водою? Весь мокрий, стояв я серед класу. Чужий хлопець, з іншого класу, обіляв мене водою. Поливний понеділок, тоді у підлітків він був два тижні. Тиждень до, тиждень після Пасхи. Треба було відповідати, бо це також бачила Зоряна.  Нам підбурили і ми пішли фас на фас з Петром. Він був тихий хлопець, як я, просто так сталося, що нас звели чубами.

Петя, що ми робимо. Стадо звело нас до бійки. Ми лупили один одного в коридорі, потім невеликому приміщенні за коридором, біля сходів. Чулись крики 
- Дай йому, бий в носа. Щоб пішла кров, до першої крові.

Ми були непрофесійні в бійці. Для мене це була перша бійка в житті. В молодших класах не рахую, то були потасовки тоді. Боротьба. Тут була справжня бійка з кулаками.

- з ноги йому, хтось підказав збоку.
- дай йому коліном в носа, порадив мені хтось збоку. Я влупив Петі коліном в ніс, з носа пішла кровава юшка. Все, сказали підлітки. Я переміг, але переміг такого суперника, що не було чим хвалитися. Я переміг самого себе. Підозрюю, що для Петі це була перша бійка в житті, як для мене. Ми потім вже після школи потоваришували і ніколи не згадували цю дурницю. Не робіть так діти, не ведіться на провокації підлітків.

Мені було дуже стидно перед Петром. Стидно. Бо це те саме, що побити дитину. Він любив читати, як я. Бо я потім зустрів його в дитячій бібліотеці. Коли він став юнаком, то у нього було прізвисько світового музиканта. Король рок-н-ролу. Я зовсім не почувався героєм перед Зоряною, скоріш злочинцем. Мені стидно і тепер. Краще б я програв. Це буде пізніше і тоді я буду героєм. Людина.

Пролунав дзвінок і ми побігли за парти, бо уроки викладав Пиріг, дуже суворий, молодий вчитель. Він не бавився, лупив указкою направо і наліво. Пирога боялися всі, крім нас з Андрієм. Ми не створювали йому проблем і він нас не чіпав. Я вчився дуже добре, а Андрій погано. Пиріг ще був дуже молодий і мав десь двадцять з чимось років. Він указкою показував свою силу, щоб підлітки боялися і тримали дисципліну.

Уроки текли і Зоряна була моєю розрадою в цьому жорстокому і несправедливому світі. Через коридор дівчата варили і пекли. Зоряна теж щось зварила, уже не памʼятаю що, але було дуже смачно. Дівчата годували нас хлопців.

Доволі часто ми тепер їздили на машині з Віспою. Ми з Андрієм теж, а Зоряна була з нами. Сиділа на лавочці, біля хлопців.

Хлопці уже в такому віці робили певні настирливі залицяння до дівчат. Ми з Андрієм були тихі ,і щоб нас не булили на лавочці кузова, сиділи тихенько, як миші. Але нам все рівно діставалося. Мені більше ніж Андрію. До Зоряни нагло лізли самі задиристі хлопці нашого класу.

Самий головний з них був Олексій, вічний шибеник і забіяка. Олексій постійно з кимось бився і інколи перемагав навіть старшокласників.

— Дай погрію руки, — сказав Олексій і різко потягнувся до Зоряни, порушуючи її особистий простір.

Зоряна відштовхнула його руки й одразу відсунулась, ніби обпеклась. Швидко перебігла в інший кінець лавки і сіла подалі від нього. Їй було дуже неприємно.

Сівши прямо біля мене, сховавшись і притулившись до мене так міцно, що мені перехопило в грудях. Моя кохана сиділа біля мене так близько і тісно, що я відчував її гаряче дихання біля свого лиця. Моє серце калатало так сильно, бо біля мене була та від якої мій розум затьмарувало.. Вона втиснулась між мною і бортом машини.  Маленька, як Дюймовочка, як туфелька Попелюшки.

Тепер треба було викинути мене, щоб дістатися до Зоряни. Або нас за борт.

Олексій не став лізти до нас. Він закурив сигарету і сидів на місці. Коли Мирослав побачив його батька.
- Влетить тобі дома Льоха, сказав Мирослав.
Олексій злякано викинув сигарету за борт машини, але його батько уже замітив. 
Олексій був сміливий тільки з слабшими від нього. Коли його бив старшокласник, то він сидів на кріслі у класі і плакав. Я тоді думав, де той герой забіяка?