Білі жигулі

Час йшов, і я розумів, що закоханий в неї по самі вуха. У цей час восени ми всією школою мали таку розвагу. Під час Дня козацтва ми йшли всією школою, а можливо, й інші школи теж, до лісу. Так, уроків не було, а була лісова прогулянка. Свіже повітря і спортивні змагання, як на олімпіаді. Розваги і веселощі дітей. Не пам’ятаю вже точно, чи йшли молодші класи, але старші точно. Знаєте, яка красива осіння природа в лісі?

Саме в той час батько повернувся додому із заробітків. Він був за кордоном і заробив невеликі кошти, як для того часу. Але для малого це була сума. Я випросив невелику суму у батька, і він дав.

— Батя, дай коштів, бо ми йдемо в похід у ліс.

Батько витягнув із кишені гроші і простягнув мені:

— Бери і з братом Сергійком поділись. Валюші я накупив солодощів.

Це моя молодша сестричка Валя. Вона тільки пішла в перший клас.

Я, звичайно, не курив так щоб, але так хотілося спробувати дорослого життя. Ми побігли на зупинку з братом і накупили різних смаколиків. Більшість — у цьому коричневому ларьку, який тримали двоє друзів: Саша і… Пачку сигарет — щоб спробувати забороненого гріха.

Там у ларьку були різні марки сигарет. Дорогі й брендові були по одній гривні. Дешевші — по 50 і 55 копійок.

Так, я взяв пачку дорогих сигарет і купив подарунки Зоряні. Щоб якось потай відкрити їй свої почуття. Там були й дорогі цукерки в коробці. Мачо місцевого розливу. Але треба було діяти, і я набрався хоробрості.Час йшов, і я розумів, що закоханий в неї по самі вуха. У цей час восени ми всією школою мали таку розвагу. Під час Дня козацтва ми йшли всією школою, а можливо, й інші школи теж, до лісу. Так, уроків не було, а була лісова прогулянка. Свіже повітря і спортивні змагання, як на олімпіаді. Розваги і веселощі дітей. Не пам’ятаю вже точно, чи йшли молодші класи, але старші точно. Знаєте, яка красива осіння природа в лісі?

Саме в той час батько повернувся додому із заробітків. Він був за кордоном і заробив невеликі кошти, як для того часу. Але для малого це була сума. Я випросив невелику суму у батька, і він дав.

— Батя, дай коштів, бо ми йдемо в похід у ліс.

Батько витягнув із кишені гроші і простягнув мені:

— Бери і з братом Сергійком поділись. Валюші я накупив солодощів.

Це моя молодша сестричка Валя. Вона тільки пішла в перший клас.

Я, звичайно, не курив так щоб, але так хотілося спробувати дорослого життя. Ми побігли на зупинку з братом і накупили різних смаколиків. Більшість — у цьому коричневому ларьку, який тримали двоє друзів: Саша і… Пачку сигарет — щоб спробувати забороненого гріха.

Там у ларьку були різні марки сигарет. Дорогі й брендові були по одній гривні. Дешевші — по 50 і 55 копійок.

Так, я взяв пачку дорогих сигарет і купив подарунки Зоряні. Щоб якось потай відкрити їй свої почуття. Там були й дорогі цукерки в коробці. Мачо місцевого розливу. Але треба було діяти, і я набрався хоробрості.

Брат Сергій залишився вдома з сестрою Валею.

Наша школа вирушила в похід. О так, я б ніколи нізащо не пішов у цей похід, якби не знав, що там буде вона. Але, прийшовши до школи, її не було??? Казали, під’їде в ліс пізніше.

— Хай йому грець, — подумав я, але все ж пішов у похід. За спиною був рюкзак, у який я вклав подарунки для Зоряни.

Як вулик, уся школа зайшла в ліс, і бджоли-учні розбіглися хто куди. Кожен клас зайняв свою галявину. Почали палити багаття, співати пісень. Хтось із нашого класу мав магнітофон на батарейках, там був модняк того часу на касетах. Ми з однокласником назбирали грибів і смажили їх на вогнищі. Ми з Андрієм сиділи на траві й листі, смакуючи дари природи під спів пташок. Осіння пора має свої прикраси. Крони дерев нависали над нами, а я все очікував, поглядаючи на лісову дорогу. Чи йде вона? Чи буде?

Тим часом класи почали між собою змагання з олімпійського виду спорту — перетягування каната. Азарт був шалений, певно, що підлітки потай випили алкоголю, бо вчителі були з нами. Ну, дорослі ж не відпустять підлітків самих у ліс — мало що натворять? За ними треба доглядати. Хтось виграв, хто — я не зрозумів, бо моя увага була прикута до лісової дороги. Я з нетерпінням чекав її, бо вона обіцяла прийти.

Саме під вечір з’явилися білі жигулі. З машини вистрибнула Зоряна, але зі своїм хлопцем. Він був набагато старший за нас, дорослий чоловік, десь, я так думаю, під тридцять років, з власним автомобілем. В руках він тримав ключі від машини, зросту був високого, бо зачепив гілку дерева і плюнув з гніву на землю.

Моя душа пішла вниз, на саме дно, в землю. Я завмер, як би мене хтось заморозив.Це був страшний удар для мене. Я розумів, що йому не рівня. Я — підліток шістнадцяти років, він — дорослий чоловік з власним авто. 

Вони довго не були з нами в лісі. Я засумував. «Маленька» заскочила в автомобіль, як тоді в автобус, і пилюка закрила дорогу, коли вони поїхали. Я тільки розгублено дивився їм услід.

Я кинув коробку цукерок на загальний стіл, і веселощі продовжились. Але тільки не для мене.

— Для неї взяв? — спитав мій друг Андрій.

Звідки він здогадався? Я тільки гірко усміхнувся.

Осінь рано приносить прохолоду. Так само я не розумів, від чого мене трусить — від осіннього холодного вечора чи від сліду білого авто, шини якого проїхались по закоханій душі підлітка.

Я витягнув сигарету і мовчки закурив.