- Наш бос сильно запізнюється сьогодні. Це дивно. Такі запізнення йому невластиві, - Марта пила каву з коричневої кружки на якій було зображення пальми.
- Можливо щось сталося, - невимушено потискаю плечами.
Гучний голос виводить мене зі своїх думок.
- Як справи у моїх чарівних орхідей?!
Я повертаю голову і бачу, як по холу широким, впевненим кроком йде Влад, на його губах грає легка посмішка, але очі залишалися серйозними.
- Доброго ранку, Владиславе Вікторовичу! – почулися з різних сторін веселі жіночі голоси.
- Кому добрий, а кому не дуже, - спокійно мовив він і попрямував в сторону свого кабінету.
Марта іронічно заграла бровами.
- А ми тільки згадали про нього.
Киваю і вискакую з кабінету.
- Владислав Вікторович! – Кличу його в спину, але він не звертає на мене ніякої уваги. – Владислав Вікторович! – роблю нову спробу. – Чорт!
Марта допитливо дивиться на мене.
- І чого моя інтуїція підказує мені, що це якось пов’язано із тим пакетом з котрим ти не розлучаєшся?
- Можливо тому що я вже сказала тобі про нього?
- Що в пакеті?
- Сукня.
Марта незрозуміло моргнула.
- Ти вирішила подарувати босу жіноче вбрання в честь свого першого дня на роботі?
- Не вгадала, - відповідаю їй.
Швидко хапаю пакет і йду в напрямку кабінету Влада, але голос його секретарші зупиняє мене.
- Не раджу, - круглими очицями поглянула вона на мене, а потім трохи подалася вперед і прошепотіла: - Він не в настрої.
- Дякую Яно, але я розберуся сама, - говорю рішуче.
- Як забажаєш, - потиснула вона плечами, - моє діло попередити. До Влада краще не підходити, коли він в такому настрої.
- Мені здалося, що з настроєм у нього все в порядку.
- Ти не знаєш його. Я працюю в компанії майже 2 місяці з тих пір, як достигла повноліття і повір мені, до нього треба звикнути. За цей період мені добре почало вдаватися розпізнавати настрій Влада.
- Дуже рада за тебе, - роблю різкий нахил підборіддя вниз і рішуче прямую до дверей кабінету.
Підіймаю руку і стукаю.
- Увійдіть! – Почувся владний голос.
Повертаю ручку дверей і обережно просуваюся всередину. Влад сидів на своєму робочому місці, його кабінет був сильно схожий на кабінет Бажена, але на панорамних вікнах висіли довгі стрічки жалюзів.
- Я вибачаюсь, можливо прийшла невчасно… - Замовкаю, адже він не звертає на мене жодної уваги, тому я відкашлялась і він підняв на мене погляд від якихось паперів.
- А, це ти, - спокійно вимовив він, мені чомусь здалося, що в його голосі прослизнуло ледь помітне розчарування. – Ласкаво прошу, моя чарівна орхідея.
- Мені зайти трохи пізніше?
- Все залежить від того, що ти хочеш. В будь-якому разі мені доведеться вислухати тебе щоб зрозуміти в чому річ. Прошу, сідай.
Я підійшла до крісла біля його столу і сіла, почуваючи себе максимально невпевнено.
- Ну, говори, - подав голос він, відкинувся на спинку крісла і ліниво поглянув на мене.
- Я принесла сукню, як і обіцяла.
Його погляд вмить заблищав веселощами, а губи розтяглися в усмішці.
- Сукню? А я вже було вирішив, що ти пожартувала.
- Ні в якому разі, - тряхнула я волоссям. – Я стримую свої обіцянки, було б добре, аби й ви були таких самих правил.
- Чомусь у мене виникла надія, що ти прийшла подарувати мені ранковий цілуночок.
- Що? Ні! – Червонію від сорому.
- Тільки в щічку, більшого я не прошу.
- Ніяких цілунків Владиславе Вікторовичу!
На мить його очі потемніли, але не від люті. В погляді Влада було щось неймовірно притягуюче, він ніби гіпнотизував мене.
- Давай сюди свою сукню.
Протягую чорний пакет прямо через стіл і ніяковію: Влад сидить і не ворушиться, вираз обличчя глузливий – він насміхався наді мною. Я так і завмерла з протягнутою до нього рукою, незручність ситуації увігнала мене в фарбу. Нарешті він подався вперед і взяв пакет двома пальцями.
- Я піду, - стрімко встаю з місця.
Але голос Влада зупиняє мене:
- Ти потрібна мені зараз. Я саме збирався викликати тебе до себе в кабінет, але ти випередила мене.
- Справді? – Здивовано перепитую та сідаю назад в крісло.
Він підняв слухавку телефону і натиснув кнопку.
- Яно, принеси мені каву. І ще одне: запроси до мене Анастасію.
Я лячно спостерігаю за його діями.
- Що ви задумали?
#8691 в Любовні романи
#3377 в Сучасний любовний роман
#1987 в Жіночий роман
любовний трикутник, сильні почуття, гумор та протистояння характерів
Відредаговано: 28.08.2022