Розділ 8

Спочатку я ніби оніміла, начебто мій слух мене ніколи не підводив та все ж, я вирішила впевнитися і перепитала:

- Я…прийнята?

- Вам не почулося, - серйозно мовив Бажен. – Завтра о 8:00 ранку ми чекаємо вас на роботі, дуже велике прохання: не запізнюватися.

- О господи, дякую вам, - мій подих перехопило від радощів, я не знаю куди подіти руки, тому просто кладу їх на коліна.

Бажен відхилився на спинку крісла.

- Але перед тим, як ви підете… Думаю Владислав Вікторович хоче вам щось сказати. Правда ж Владе? – Він повернув голову.

- Га? – Підняв голову Влад кліпаючи очима, схоже він взагалі думав про своє.

- Тобі не здається, що ти повинен вибачитися перед Азалією?

- Вибачитися? За що? – Щиро здивувався він.

- За ранковий випадок на дорозі, - з ледь помітним натиском мовив Бажен. – Ляпас котрий повинен був отримати ти, отримав чомусь я.

Влад виразно підняв брову, повільно пройшов до мене і обпершись однією долонею на стіл, а іншою на крісло в якому я сиділа, схилився і декілька секунд просто розглядаючи моє обличчя, мовив:

- Приношу свої найщиріші вибачення. Я сподіваюся, що ви коли-небудь зможете мене пробачити Азаліє, - тоном солодким та глузливим мовив він.

Згідно киваю, не в силах відвести погляд від його карих очей, але наступної миті, я сама ледь не подавилася своєю нахабністю.

- Я прощу вас тільки якщо оплатите мені хімчистку, - задравши підборіддя, без тіні страху дивлюся на нього.

Влад хмикнув, його важкий погляд було витримати важко, але я змогла.

- Чудова ідея, сукню ви мені зараз віддасте? – Оцінюючий погляд уважно пройшовся по моїй фігурі.

- Що? Ні! – Швидко отямилась і забігала очима в пошуках допомоги котрої не було – Бажен сидів у кріслі мовчки. – Я принесу сукню завтра.

- Гаразд, буду з нетерпінням чекати, - криво посміхнувся він і різким рухом відштовхнувся руками та випрямився в повний зріст.

Швидко підхоплююсь ледь не кинувши сумку на підлогу і кидаю розгублений погляд на кожного з них.

- Бажен Вікторович, - трохи схиляю голову. – Владислав Вікторович, - роблю те ж саме поглянувши на Влада. – На все добре. Бажаю вам гарного робочого дня.

- До зустрічі Азаліє. І скажіть секретарю щоб вона розпустила чергу, ми знайшли людину на місце, - привітно посміхається Бажен, Влад вирішив промовчати.

Я виходжу за двері кабінету зі щасливою усмішкою на устах, якась дівчина вже приготувалася для того щоб зайти наступною, але я зупинила її.

- Навіть не думай, місце дісталось мені, - підморгую їй і впевненим кроком йду до секретарші. – Мене взяли! – Радісно мовляю і вона підіймає на мене погляд.

- Справді? – Не приховане здивування лунає в її голосі. – Отже, завтра у вас перший робочий день. Вітаю. – Усміхається.

- Дуже дякую! І ще одне, - я вказала пальцем на присутніх, - Бажен Вікторович просив щоб ви відпустили людей.

- Я зрозуміла, - сміється і киває.

***

- Як вона тобі? – Бажен зітхнув з полегшенням та випростався у кріслі.

- Чесно: у мене шок. Не думав, що ти здатен прийняти таку особу у нашу компанію. Де твій здоровий глузд?

- А твій? Буквально одне твоє слово і вона могла б піти звідси ні з чим, але ти промовчав, чому? – Посміхнувся Бажен, в його погляді явно читався деякий підтекст.

- Я вирішив залишити цю справу тобі, не все ж мені одному вирішувати, - показав зуби в посмішці Влад і різко став серйозним. – Думаю нам буде важко з нею. Ця дівчина тотально незграбна, у неї все летить з рук. Як би ми потім не пошкодували про своє рішення, не хочу щоб в компанії виникли проблеми через таку, як вона.

- Припини, - нахмурився Бажен. – Дівчина просто сильно рознервувалася, а ти відразу починаєш нести маячню на її рахунок. Впевнений, що Азалія гарний спеціаліст в своїй області, вона нас не підведе.

- Авжеж. Сподіваюся, що на робочому місці вона нервувати не буде, - скептично хмикає Влад і падає в крісло напроти брата, в якому ще декілька хвилин назад сиділа я. – Вона тобі сподобалась, чи не так? – Схилив голову набік.

- Я ще точно не вирішив, але в ній явно щось є, - задумливо відповів Бажен потерши підборіддя. – А чому ти питаєш? Навіть якщо й сподобалась, тобі то яка справа?

Влад іронічно пограв бровами.

- Якщо ти невпевнений, то дозволь тобі дещо запропонувати.

- Запропонувати «що»? – Бажен незрозуміло примружив очі.

- Давай заключимо парі. Хто перший отримає її прихильність, той і виграв. Програвший виплачує переможцю 10 тисяч доларів. На все про все, у нас є 3 місяці. Що скажеш?

- Що ти маєш на увазі під «прихильністю», поцілунок?

Влад загадково примружив очі.

- Якщо зможеш вкласти Азалію до себе в ліжко – ти виграв.

- Домовились, - швидко відповідає Бажен. – Побачимо хто виграє.