Розділ 6

Ви коли-небудь бачили, як розлючений бик несеться в сторону тореадора? Єдина відмінність в тому, що тореадор очікує нападу, він повністю готовий до сутички і знає, що йому потрібно робити для захисту. Саме така ситуація наразі і виникнула, але мій тореадор зовсім не очікував на напад розлюченої дівчини.

- Як у тебе справи дорогенький? – Підходжу і стукаю пальцем по його правому плечі.

Чоловік обертається, я помічаю щирий подив в його очах, але мене вже не спинити.

- Весело тобі, так? – Ставлю руки собі на талію. – Ходиш тут такий із себе усміхнений і діловий… Чистий! – Мій підвищений тон привернув до нас увагу всіх присутніх.

- Перепрошую, – подив на обличчі чоловіка став ще більшим, а єдине, що я бажала – це схопитися за його багряний галстук і як слід придушити нахабу.

- Перепрошую?! – Раптом зриваюся я. – Це все, що ти можеш мені сказати?

- Не знаю чого ви хочете, але ви мене явно з кимось переплутали. У мене немає часу на ваші ігри, - спокійно мовив він, тримаючись абсолютно врівноважено.

- Я потребую вибачень. І негайно! Саме через тебе я з’явилася у фірму в такому вигляді! – Вигукую я. – А в мене, до речі, співбесіда!

Він оглянув мене з ніг до голови і розгублено моргнув.

- Я не розумію про що ви? – Тон його голосу різко погрубішав. – Перш ніж кидатися звинуваченнями, впевніться на 100% відсотків, що нападаєте на ту людину.

Я обурено видихаю.

- Ох! Справді? Я чудово запам’ятала твоє личко, коли ти пропер мимо мене фіолетовою Інфініті та окотив з ніг до голови калюжею! І не смій говорити, що не робив цього, ти дивився прямо на мене в той момент!

Чоловік полегшено видихнув і смикнув куточком губи в посмішці.

- Ах, це, - безтурботність проявилася у виразі його обличчя.

Після такої реакції, мої дії були блискавичними. Як слід замахнувшись, я заліпила йому смачнючу пощіччину, таку сильну, що аж долоня до обличчя прилипла. По холу розлетівся характерний гучний звук.

- Покидьок! – Гнівно видихаю йому в обличчя.

Секретарша роззявивши рота, шоковано спостерігала за нами. Всі інші присутні сиділи мовчки.

- Що ви робите? Ви в своєму розумі? – Пролепетала секретар, лячно зиркаючи то на мене, то на нього.

Не встигаю я і рота відкрити, як позаду чуються аплодисменти і низький чоловічий голос весело мовляє:

- Браво! Скажіть хто-небудь, що я пропустив? Бажене, повірити не можу, що ти влип в халепу та отримав ляпаса від жінки.

Обертаюся і завмираю, кліпаючи на нього очима. Як виявилося, чоловік на котрого я накинулась і був тим самим Баженом. Розгублено переводжу погляд назад і дивлюся на почервонілу щоку чоловіка.

- Схоже дурниць наробив ти, а розплата настигла мене, - пильно дивлячись в мої очі, мовив він до щойно прибувшого чоловіка.

- Що-що? – Скептично підняв він брову, засунув руки до кишень та посміхнувся широкою, глузливою посмішкою.

- Владе, прошу тебе вибачитися перед цією неймовірно милою особою за те, що забризкав її водою з калюжі та забруднив, а в неї сьогодні співбесіда на працевлаштування в нашу компанію. І ще хочу запитати, фіолетова Інфініті нібито належить тобі, чи я неправий?

Чоловік котрого кличуть Владом посміхнувся ширше, а я тим часом відступила на крок і розгублено вказуючи на них пальцями, не знала, що й сказати.

- А чому ви так схожі? – Насуплюю брови нічого не розуміючи.

Тут своє слово вирішила вклинити секретарша.

- Хочу представити вам, шанованих власників компанії Бона Фід Стар, брати Бажен та Владислав Царевичі. Саме у них ви будете проходити співбесіду.

Мої очі шоковано округлюються, кидаю переляканий погляд спочатку на Бажена, а потім на Влада. Виразний спектр емоцій одночасно відобразився на моєму обличчі, від розгубленості, сорому та зніяковілості до переляку. Бурмочу щось невиразне накшталт вибачення, розвертаюся і стрімголов втікаю геть по коридору в напрямку ліфтів. Доки бігла думала: все, кінець, роботи мені не бачити, як своїх вух. Такий грандіозний провал міг статися тільки зі мною. Забігаю в ліфт і вже не можу стримувати надривні ридання. Як можна було так осоромитися, випустити удачу із рук і втратити неймовірний шанс на роботу моєї мрії? Я була лише на один крок від вакансії, а тепер завдяки власним дурощам взагалі опинилася за лінією.

***

Бажен задумливо повернувся до секретарші.

- Негайно телефонуй охороні і скажи, що я віддав наказ: нехай Тимур затримає її та попросить повернутися назад. Якщо дівчина не захоче, значить хай приведе її сюди силоміць. Ми з Владом чекаємо на неї в кабінеті.

- Добре Бажене Вікторовичу, зараз все зроблю, - мовила вона, підіймаючи слухавку телефонного апарату. – Тимуре? Так. Бажен Вікторович наказав щоб ти затримав дівчину в синій брудній сукні…

***

Двері ліфту відкриваються і я з почервонілим обличчям вилітаю в хол першого поверху та зі всього маху натикаюся на якусь жінку, ледве не збиваючи її з ніг.