Біла кнопка
Глава 7
Ірина ще набирала мене, але я відбивала, не хочу більше говорити з цією навіженою. Ми ідемо з дівчатами, говоримо, раптом ми почули чийсь чоловічий голос:
- Ія, це ви?
Я впізнала голос, обернулася й побачила Зоряна.
- Добрий день, Зорян. А що ви робите тут?
- Приїхав відпочити за місто, у мене тут є дача.
- Ія, а хто це? - запитала Кіра.
- Це Зорян, один з відвідувачів бібліотеки, в якій я працюю.
Альбіна посміхається, мабуть, вона у своїй голові уже зіграла наше весілля, обрала імена нашим дітям і стала їм хрещеною матір`ю.
-А у мене тут також є дача, а ми з Ією і Кірою приїхали сюди відпочити, - весело защебетала Альбіна.
-А як вас звуть, панночко?
-Альбіна.
-Приємно було зустріти вас, Ія. Якщо щось потрібно, то моя дача недалеко.
Зорян дав мені свою візитку, ми попрощалися й пішли далі.
-Ой, який красивий. Ія, придивися уважно до цього читача, може, це твоя доля, - Альбіна все ще під враженням від зустрічі з Зоряном. Хлопець дійсно красивий. Високий, стрункий, має спортивне тіло, короткий шатун, має ямочки на щоках. Я ж думаю, що своєю люб'язністю він хоче приспати мою пильність, адже недарма він цікавиться телепортом.
А, може, я собі це просто нафантазувала і він просто вихований? Побачив незвичайну річ і запитав, що це таке. Час покаже.
-Час покаже, - сказала я вголос.
Відредаговано: 03.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
