Біла кнопка
Глава 5
У понеділок я, як завжди, телепортувалася на роботу, Катя захворіла, тому мені довелося їхати до неї по ключі, щоб вона нічого не запідозрила, добре, що вона живе недалеко від бібліотеки. Я сижу, працюю, сьогодні читачів менше, ніж зазавичай. Я обрала роботу бібліотекаря, тому що я інтроверт.
Я сижу й читаю книгу, раптом до мене підійшов той дивий читач, яий передумав у п`ятницю брати книгу. Він підійшов до мене.
- Добрий день, Ія. Скажи, а у бібліотеці є книги про космос?
- Так, є, я зараз покажу вам де ви можете їх знайти.
Моє ім`я хлопець прочитав нв бейджику. Я показала, де знаходяться книги.
- Скажіть, Ія, а ви вірите в існування прибульців?
Я подивилася на хлопця, як на навіженого.
- Прибульців не існує.
Чому він поставив це запитання? Я б не повірила в існування телепорта, якби не знайшла його випадково. Досі не розумію, як ця біла кнопка опинилася у нашій бібліотеці.
Цього разу хлопець записався в бібліотеку, він Підзоряний Зорян Зорянович. Таке враження, ніби він сам вигадав собі це ім`я. Потрібно бути обережною з цим відвідувачем, адже він якийсь підозрілий. А моя інтуїція рідко коли помиляється.
Відредаговано: 03.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
