Глава 4

Сьогодні вихідний. Я гуляю в парку зі своїми подругами Альбіною і Кірою, ми їмо морозиво. 

Альбіну я знаю ще з першого класу, а з Кіру знаю з першого курсу. 

-Я почала працювати над новим проєктом на роботі, замовники будуть будувати приватну музичну школу, - розповіла Альбіна. 

Дівчина працює архітектором. 

-Вітаю з новим проєктом, - сказала я.

-А бібліотека, в якій я працюю закривається. До речі, дівчата, якщо хочете, я можу принести вам кілька книг. 

Кіра не рада закриттю бібліотеки. 

-Ти хоч уже знайшла собі нове місце роботи? - запитала я. 

-Знайшла, буду працювати в архіві. 

-Принаймі не все так погано. 

- Твоя правда. Дівчата, а ви маєте якісь плани на наступні вихідні? - запитала Кіра.

- Я поки що не маю ніяких планів, - відповіла Альбіна.

- Я теж не маю планів.

- У мене є пропозиція: візьмемо велосипеди й поїдьмо за місто відпочити, відразу за містом є одне село, там у нас є дача.

- Кіро, а Олена Вікторівна і Михайло Михайлович не будуть проти? - запитала я, адже знаю, які в моєї подруги суворі батьки.

- Ія, не хвилюйся, я домовлюся з мамою і татом.

- Тоді зробимо так: ти спочатку домовся, а потім зателлефонуй мені та Ії.

Я згодна з Альбіною. Батьки Кіри працюють в прокуратурі і характери мають відповідні.

- Якщо ти раптом не зможеш домовитися, то у мене теж є дача за  містом, поїдемо туди, - сказала Альбіна.

- Владислав Тарасович і Алла Семенівна точно погодяться, - сказала я.

 Наступного дня Кіра подзвонила і сказала, що домовилася з батьками, тож ми їдемо на дачу.