Розділ 2 — Шлях без повернення

Майкл зупинилися посеред туману, прислухаючись до власного дихання. Їхній голос зник, наче розчинився у повітрі. «Хто я насправді?» — це питання відгукнулося луною, але замість відповіді прийшла лише тиша.

Вони дивилися на свої долоні — тонкі, бліді, з прожилками, які світилися слабким білим світлом. Воно нагадувало пульс — тихий, рівний, заспокійливий. Але що довше Майкл дивилися, то більше усвідомлювали, що світло виходить з глибше, ніж просто з вен. Наче щось усередині них прагнуло вибратися назовні.

Вітер піднявся раптово, принесши запах сирої землі, мокрого листя й чогось залізного — чи то крові, чи старого металу. У світлі кульки навколо них почали з’являтися обриси — дерева, що виглядали майже людськими, з викривленими гілками, схожими на руки. Майкл відступили на крок, але тінь дерева наче потягнулася ближче.

— Це просто уява… — прошепотіли вони, намагаючись переконати себе.

Але уява відчувалася надто реальною. З кожним кроком світ навколо змінювався, підлаштовуючись під їхні думки. Вони подумали про тепло — і повітря стало м’якшим, теплішим. Подумали про страх — і земля під ногами захиталася, немов живий організм.

Майкл стиснули руки в кулаки.

«Якщо це сон, — подумали вони, — то я хочу знати, чому він здається таким справжнім».

Світлова кулька зависла просто перед їхнім обличчям. Вона оберталася, тремтіла, а тоді раптом вибухнула м’яким сяйвом, освітлюючи простір навколо. На мить Майкл побачили обриси чогось — дверей, білих і бездоганних, що стояли просто посеред лісу. Вони мигнули, і двері зникли, залишивши після себе лише легкий запах антисептика.

Серце Майкла вдарило сильніше. Вони заплющили очі, притисли долоню до грудей.

— Це… не може бути…

Але коли вони відкрили очі, туман уже змінився. Світлові кульки плавали у повітрі, мов зорі у бездонному небі. І Майкл, попри все, зробили крок уперед.

Світ навколо них здався величезним, сповненим магії та таємниць, але водночас крихким, неначе тонке скло, що ось-ось може тріснути. І Майкл крокували далі, навіть не підозрюючи, що цей шлях назавжди змінить їхнє життя.