Білі вірші

16. Зрадники або Двоє у ліжку

Їхав тролейбусом довго-довго.
На серці радісно. Жодної краплі тривоги.

Їхав до дівчинки на інший кінець міста
Вірив, що вдома. Вирішив твердо

Зробити пропозицію сьогодні саме.
Хоча не збирався. Час зимовий.

Сніг по коліна. Бурульки на даху.
А йому тепло. Нічого не чує.

Іде задоволений. Її провулок.
Тиша навколо. Кинув недопалок.

Дзвонить у двері. Довго-довго.
А там тиша. Та що ж таке?

Має бути вдома. Спить, мабуть.
Відчиняє своїм ключем знайомі двері.

Крок на поріг. У квартирі тихо.
Мабуть, спить, вирішив хлопчина.

Іде кімнатами. Ніде не видно.
Заходить до спальні. Блін, так прикро!

А там дівчисько. Та не одна.
А поруч друг. Тіла, тіла.

Шпалери голі. Сплять один на одному.
Та хто б подумав так про найкращого друга?

Пішов він мовчки. Зачинив двері.
Ось так втрачаємо своїх друзів.

Подобається

#639 в Різне
#64 в Поезія

Відредаговано: 31.08.2026