ПОРТРЕТ
А мені всі Ваші подобаються портрети.
Жаль не художник, я б Вас писав
І фарбами, і олією. Ви повірте.
Хоч вугіллям, але я б намалював
Портрет такий, що всі інші одразу
Кричали захоплено! Браво! Ух!
На жаль, я не художник, ось зараза.
А так би малював Вас до з ніг до рук.
Бо лише портрет талановитою рукою
Зуміє, передати всім ті риси.
Ви сонячною закутані фатою.
А скільки тут опроміненої краси!
На жаль, я не художник. Ну і добре.
Я тут словами, як зумію так скажу.
Сяйте, як сонячна лампа.
Ось я з усіх боків на вас дивлюся.
Ви ніби світитеся від щастя вся.
Цікаво.
На Вас дивлюсь і щастям сам дихаю.
ФАНТАЗІЇ
Думаєш я втомлюся тобою захоплюватися?
Ні, мила!
Ти така ніжна у своїй блакитній сукні,
Що мені так хочеться тебе торкатися.
Ти ніби зимова Фея,
Ти і є - казка.
Як же мені в дива не вірити,
Якщо ти саме така.
Ти прекрасніша за усі мої фантазії!!
ТВОЇ ОЧІ
Мені подобається дивитися у твої очі.
Вони Світло, Любов та Краса.
Як два сузір'я вони.
Горять усередині тебе вогні:
Один – Весна, другий – Надія.
Твої очі.. Ти моя мрія.
ВИ
І хтось же дивиться в ці очі.
І хтось же ці цілує губи.
Я також хочу! Хіба ж не можна?
А якщо Вас хтось кохає
Більше себе, найбільше на Землі!
Ось ці самі губи
цілує поки, що він у кожному сні.
Ах, як же він Вас там любить!
БЕЗ ТЕБЕ
Я не сумую.
Не сумую я.
А може навіть і радію.
Забуті старі образи.
Пройшло кохання.
Зникли краєвиди.
Я не сумую більше.
Ні. Я веселюся.
Зник твій слід.
Я весь у справах,
у турботах.
Ходжу спокійно на роботу.
Дивлюся на інших я жінок
Я не сумую.
Я вже звик...
ПІШЛА
Я зустрів тебе одного разу
серед життєвої метушні.
Ти йшла алеєю, як свято.
У руках своїх несла квіти.
Вся у білому-білому – Королева.
З посмішкою гордою на вустах.
Глянув у в очі. Вони, як небо.
Рум'янець щастя на щоках.
Ти йшла алеєю. У білій сукні.
І не наречена, ні дружина.
І я мріяв у свої обійми.
Поки мріяв, а ти пішла...
ОЧІ - ЗОРІ
Ці очі наче Зорі.
Ця посмішка, як Зорепад.
Я збожеволів, я в неволі.
Так оченята ці горять.
Ти моя зоря, моя весна.
Мій зорепад, моя краса.
Така, як ти - скажу я чесно
Такая в світі лиш одна!
ВАРІАНТИ
Я хочу Бути пріоритетом,
а не варіантом.
Вибач, я тобі не шафа
з сервантом.
Не мебля, щоб там десь
була.
Або кохання є -
або його нема!
ЖОВТЕНЬ
Дерева напівжовті
і дні напівхолодні
Оце і є вже жовтень.
Птахи пищать голодні.
І небо, то пахмуре,
То наче і блакитне.
Подує теплий вітер.
А потім аж застудить...
ТВОЇ ФОТО
Колись, а може вже і скоро
відкриють виставку одному.
Ось це я буду задоволений.
І із задоволенням піду.
Я не любитель витрачати час
на дрібниці. Але тут інше.
Шикарний випадок.
Це ж виставка з тобою!
Там будуть лише твої фото.
І люди кинуться натовпом.
І Я собі куплю квиток.
І схожу. Який великий!
Палац величезний був збудований.
Спеціальний будинок.
Шикарний зал.
Твої портрети там на мурах.
Твої портрети там довкола.
І буду дуже я задоволений
І буду радий тоді друзі.
Давно час відкрити величезний
Музей, щоб тільки про тебе.
КОХАННЯ - СИЛА
В неї є тіло, очі та губи.
Вона цілує, кохає, любить.
Живе сьогодні. Потім, як буде.
Вона повітря. Завжди. Усюди.
Живе, як хоче. Щоб все красиво.
Життя ій мало. Кохання - сила!
А завтра попіл. Життя - вирує.
Щоб все красиво. Кохання - сила!
КОХАЮ
Я ще досі тебе кохаю.
Сумую та не благаю.
Залишайся там де ти є.
Щастя колись знайде
Нас обох. Обов'язково.
Таке почуття знайоме,
Коли хтось у душі досі.
Я тебе кохаю. Досить
Мовчати та приховувати.
Від тебе.
Відкрий серце,
як відкривають
Двері.
НЕ ХОЧУ
Я більше не хочу розповідати тобі про свої сни.
Так, краще дочекаюся я весни.
Може бути хтось інший,
Але не ти.
Ти робиш боляче.
Навіщо мені
Цей біль.
НЕ МОВЧИ
Я вперто тобі не пишу.
Ти вперто мені не пишеш.
Я відповів би.
Але ти мовчиш
Твоє слово, як південний вітер.
Обігріє.
Подарує рай.
Але в мовчанні самі печалі.
Не мовчи.
Ми ж не все сказали....
МОВЧАННЯ
Я Тебе Кохаю.
На тебе чекаю.
А ти мені не пишеш.
Не дзвониш. Навіщо
Написала слова?
А потім тиждень
Собі мовчала.
Зламалася ручка?
Я тебе не чую.
Роби гучніше.
Ти десь там зникла.
Без мене звикла?
Навіщо писала?
Навіщо кохала?
Я не розумію.
Пиши. Як дійсно
Мене кохаєш.
ЩАСЛИВІ
Спить моє місто.
Сплять всі знайомі.
Я тобі пишу:
Виходь із дому.
Пішли ось гуляти.
По парку, по снігу.
Будемо, як діти.
Навколо красиво.
Тихо та місяць,
Разом - щасливі!
СВІТЛАНКА
Ідемо з другом в гості до Свети.
Заходимо в тролейбус.
Шукаємо білети.
Зимове сонце світить нам в очі.
Побачити дуже вона нас хоче.
Хто казав, що взимку
В гості не треба?
Це все казки.
Краща подруга.
Близько та рідна.
Година в путі, воно того стоїть.
Ідемо в гості.
Дивлюся у вікно.
Ось і зупинка.
Разом у трьох
Гуляєм до ранку.
Краща ти подруга
Люба, Світланка!
Відредаговано: 19.11.2024