Глава 4

Я в дома. Мама наготувала на рік вперед. Вечері я йду гуляти з подругами. Зробивши легенький макіяж, вдягнувщи свій улюблений костюм сірого кольору з мережевною блузкою. Мама зайшла в кімнату попередивши аби довго не гуляла. Хоть завжди приходжу вчасно. Батьки ніколи не ставили мені ультиматум, я просто знала що до опівночі повинна бути вдома.  Сьогодні ми мали піти гуляти в парк, як завжди взяти собі каву з солоною карамеллю.  Алла і Ангеліна це ті люди з якими відчуваєш, що ти вдома. Не завжди можна знайти людей які будуть зі схожими переконаннями, думками, смаком. В цілому світі ми знайшли себе. Хоть є теорія, що дружби в трьох не буває хтось завжди лишній. Але я ніколи не допущу аби ми втратили зв'язок. Мені здається, що це може розбити мені серце, адже моє серце складається з близьких, улюблених людей і Дем'яна. Я закохалась в Дем'яна. Мене руйнує з середини, що моє серце не може бути поряд з ним. Я шукаю його серед людей, де б не була. Мої сни з ним. Мені сняться різні сни, як романтичні так і сни про які не принято говорити. Я не можу його забути! Я розумію, що я не намагалася з ним поговорити коли з ним пересікалась. Я стежила за ним. Але боялась, що якщо буду нав'язуватись то у Дем'яна буде тільки негатив до мене.  Чому коли ми кохаєм ми не можемо сказати про це? Ми мовчимо, тримаємо це в собі! І не скажем поки це не зробить протилежна стать. А чи  признається? Я розумію, що в Дем'яна є дівчина. Вона красива. Я вже давно порівнюю себе і її. Чому? Я так і не знаю!  Я заплуталась. По дорозі я говорила з Олексієм. Він турботливий. Ніжний. Перспективний. Мрія кожної дівчини. Хороший хлопець з хорошої сім'ї. Але всерівно мене до нього не тягнуло. Я не хочу псувати наші з ним стосунки.  Я знаю, що він очікує моєї взаємності. Але я не можу відповісти. І не хочу видаляти його від себе.  Адже, щось тримає  мене невідома нитка, що зародилась. Що каже відпустиш і більше не повернеш. Я не можу зрозуміти, що мені робити. Це питання мучить мене  і не відпускає.  Надіюсь я скоро вирішу це питання.