Глава 3

Перше вересня. Я студентка  медичного інституту Богомольця. Мені не віриться, що я тут, я навчатимусь на лікаря! Я переїхала з подругою до Київа. Правда вона навчається  в іншому виші, але ми разом. З Алінкою ми разом 16 років чи більше. Ми дружимо з пелюшок. Мій скарб. Ми готувались плідно аби навчатись в одному місті.

Пройшло чотири місяця

До кафедри підходить старий професор, який буде вести лекцію анатомії. Привітавшись групою ми повторюємо матеріал, поки той щось записує косившись на дорогий годинник. Прокашлявшись повідомляє про нестандартну пару, яку буде вести п'яти курсник. Дівчатка зашаруділи своїми предметами аби навести "марафет". Я просто чекала. Я любила робити макіяж і дуже червоні губи. Які мені підходили. Сірою мишкою я не була, ну хоть б старалась не бути. Моя сім'я не багато жила, дозволити собі більше ми не могли. Я завжди заощаджувала аби хоть трохи більше мати дозволеного... Я хотіла піти працювати, щоб забезпечити себе, але батьки не дозволили, сказали  хотя б два курси побудь на "батьківській шиї". Обміркувавши я згодилася все таки там логіка була.   Але всерівно допомагаю студентам за гроші. Мій невеличкий заробіток.

Двері відкрились і в аудиторію зайшов той самий хлопець який мав вести пару.  Високий, смуглявий, стильно вбраний та модною зачіскою. Він був доволі гарний і явно за собою слідкував, що мені імпонувало.  Прокашлявшись вчитель представив Олексія Авдєєва майбутнього перспективного хірурга. Вчитель покинув аудиторію та пішов по своїм справам.

-Привіт студентам першого курсу. Нагадаю хто забув  мене звати Олексій. Перед тим як почати лекцію хотів би з вами познайомитися, все таки нам ще тут добрячих півтори години кукувати треба. Тому почнемо з першого ряду. Хоть і вас тридцять я постараюсь вас запам'ятати-  ми почали називати свої ім'я, після того Олексій вирішив перевірити свою пам'ять і почав  вгадувати наші імена.  Але все таки до навчання ми дійшли. Хлопець гарно розповідав матеріал. Час швидко пролетів.

Олексій часто навідувався на пари до Олега Васильовича.  Він часто сідав біля мене, мені було комфортно з ним. Ми часто  ходили гуляти зимовими вечорами. Пили гарячий какао з маршмелоу. Сьогодні ми мали знову зустрітися біля гуртожитку і піти в кіно. Я люблю всякі бойовики, романи... А Олексій фентезі і жахи. Льоша завжди дивився те що було цікаво мені. Взявши попкорн ми пішли дивитись фільм жахів «Прокляття Беґхед".   Я прикривала очі на скримерах, а Олексій сидів не моргаючи.  Після перегляду фільму ми сиділи на лавочці в парку. Я поклала голову на плече хлопця він обійняв своєю  рукою мою талій.

- Марто я тебе люблю. Я не говорю про твою красу бо ти дійсно красива! Я говорю про романтичні думки... Коли я вперше побачив тебе на парі Олега Васильовича ти вїлась в моє серце. Ти пробралась під шкіру. Заставляючи серце битися при зустрічі з тобою. Мої очі завжди знаходять твої. Твої голубі очі мене манять. Я не пам'ятаю, як це жити без твоїх очей. Ти для мене завжди будеш більше ніж подруга... Ти моє серце. Тільки з тобою я можу існувати. Я хочу, щоб ти прийняла мої почуття. Я не примушую тебе. Я б хотів, щоб ти теж щось відчувала до мене- я не могла прийняти ці почуття бо давно відчувала потребу в Дем'яні.  Я не хочу вести його в омані. Він не заслуговує такого ставлення.

- Олексій, ти мені дійсно подобаєшся... Але моє серце відчуває потребу в тій людині, яка не прийме мої почутя. Мені здається я закохана в нього, але це лиш здається,  я не хочу розкидатися такими великими словами. Мені подобається проводити з тобою час, мені комфортно з тобою. Ти для мене не просто друг... ти більше... Хоч я не можу прийняти твої почуття...

-Одже означає, що в мене є всі шанси забрати твоє серце?- я усміхнулась, подивившись з теплом очей на яке він має право. Обійнявши я сказала.
-Можливо- я обійняла його крепше, взявши  його під лікоть ми пішли до гуртожитку, хоть в Олесія була своя машина. 
- Мені було важко розказати про свої почуття. Я боявся чесно- він засміявся- Але твоя відповідь мені сподобалась. Я боявся, що ти втечеш і залишиш  мене- тут я засміялась, це було дуже смішно сказано
- ти про мене такої поганої думки? Все я образилась- розвернувшись я пішла в іншу сторону, звісно я вернусь, але без цього ніяк. Олексій пішов за мною, я почала бігти він за мною. Ми бігали між деревами. Поки Льоша не зловив мене, огорнувши мою спину, заключив  руки на талії.

- Зловив! Тепер ти не втечеш! Я дожену!

- Хіба в твоєму віці не потрібно сидіти на діванчику біля телевізора?

- Я старший за на 4 роки- засміявшись сказав він.  

- Які плани на завтра і на тиждень?

- Пари, навчання на вихідних до батьків напевно поїду.

-  Підем гуляти в четвер, ти ж в п'ятницю їдеш?

-Думаю так. Скучила вже.

- Розумію, то ти не проти в четвер погуляти?

-Звісно я піду з тобою гуляти- його очі світились, я посміхалась.

-Гарних снів маленька- він швиденько поцілував в щічку.  Невинний дотик, який був таким ніжним.

-І тобі чудесних снів дідусю-  я зайшла до дверей  гуртожитку. Поки йшла на дев'ятий поверх думала над почуттями своїми і Олексія. Я не розуміла, як відповісти на його почуття. Адже для мене він є другом. Але чи закохана я в Дем'яна? Щось шкребе мене зсередини і надає дати відповідь...