Глава 2

друге крило ми закінчимо на тому тижні, ще через тиждень там буде все готово- говорить прораб 

-через два тижні буде відкриття я хочу, щоб ви встигли за півтора, щоб встигнути все облаштувати- говорю так, що моє рішення не підлягало дискусії

-Тоді доведеться хлопцям працювати вночі- сумно говорить Степан

-Зовні хай працюють за графіком. Всередині хай довше, звісно подвійна зарплата і добавте ще бригаду.

Вирішивши проблеми з будівництвом моєї клініки. Я відправилася до свого кабінету. Який був повністю в темних тонах. На відміну від клініки яка вся в світлих тонах. Дитяча клініка яка має мету: дати діткам лікування без страху, з метою щасливого перебування. На другому поверсі є розважальний центр. Дітки малюють, стрибають, вчаться на майстер класах. Діти все розуміють і відчувають. Їм важко. Декому не судитися прожити вічність. А вони хочуть жити.

З дитинства мріяла стати лікарем. Я гризла те, що було для мене доступним і шукала спроби знайти нове... Я відкладала гроші з дев'яти років аби вивчитися. Старалась, закінчила школу з золотою медаллю. Шукала допомоги. Коли вибирали нового мера, той розігрував гранти, для кращого результату передвиборчої компанії. На вручені " золотого квитка" я познайомилася з Дем'яном. Тоді всі теорії, що кохання не існує, були для мене брехнею. Кохання з першого погляду. Я дивилась на нього весь вечір. Його болотяний колір очей, коли він посміхався шрамих на скулі утворював ямочку. Він напівтори голови вище за мене. Виглядав на років 20. Його широкі плечі могли огорнути мене двічі.  Ми розмовляли на нейтральні теми, хоть хотілось почути про нього трохи більше. До нього підійшла струнка дівчина у  вишуканій червоній сукні. З довгим каштановим волоссям яке було гарно вкладене. Вона обійняла його і поцілувала його її очі світились. Як і його. Це була його дівчина.