Глава 27.1. Дев’ять місяців потому.

Дев’ять місяців потому. 

Республіка Антантіл. 

Еліас вирішив накрити на терасі невеличкий пікнік з устрицями та шампанським. Вечірнє небо освячувало та додавало романтики та ледве освітлювало інтимну обстановку.

Еліас та Аріана сіли на пледі та розмовляли про останні події. Вони не бачились декілька днів, так як Аріана їздила у нове місто гібридів, а Еліас зустрічав гостей у маєтку. 

- Ендрю, хотів очолити мітинг, - сміялась Аріана, розказуючи новини гібридів. - Ну я його швидко закрила, як і Ендрю на декілька днів у в’язниці. 

- Жорстока, - посміхнувся Еліас. - У нас тут теж приїжджали Маша з Рендольфом, він підбивав її на дитину, а та лиш мовляла рано. 

- Воно дійсно рано, - обурилась Аріана. - А Род з Веронікою були? 

- Щебечать наче закохані, - засміявся Еліас. - Ось що ви робите з нами жінки. 

- Робимо з вас нормальних, - фиркнула Аріана випивши шампанське. - Ще будь ласка, - підняла вона пустий келих та його забрали. 

- Близнючки доречі побились в академії, - похмурнів Еліас. - Мене вичитали як хлопчиська. 

- Ти був не кращий, - згадала Аріана часи їх академії. - Вони доречі в маєтку? Скучила за ними вже. 

- Ага вже, - фиркнув Еліас. - Вони втекли через потаємні двері мого кабінету на дискотеку.

- І ти їх відпустив? - Аріана аж здивувалась. 

- Вони думають, що так, - посміхнувся Еліас. - Але охоронці приглядається за ними. Та і хто я такий, щоб забороняти робити їм те що робив сам неодноразово, - засміявся менталіст. - Тим паче ти в нас поганий поліцейський.

Аріана фиркнула. Вона дійсно старалась тримати дівчат в залізних рукавицях, але розуміла, щоб бути самостійними їм треба свобода, особливо згадуючи їх минуле. Підлітковий період пройде і дівчата більше не будуть такими бунтівними, а стануть дорослими жінками, у яких буде своя стежка у житті. 

Їм принесли по новому келиху шампанського. 

- Що ми доречі святкуємо? - Аріана підняла келих та подивилась крізь нього. Вона побачила обручку на дні та її губи здригнулись в посмішці. 

- Наші заручини, - підмигнув Еліас. 

- А я кажу ні, - Аріана повернулась до нього. 

- А ти скажи так, - менталіст погладив її по щоці та притулив губи до себе. 

- Ні, - видихнула вона гаряче повітря. 

- Тоді мені прийдеться тебе вмовляти, - Еліас прижав до себе дівчину та поцілував. 

Офіціант швидко вибіг за двері, і не тому що йому було не зручно, а тому що знав, що зараз буде поєднання магії і якщо правителі захопляться то їх магія знесе усе на своєму шляху. 

Візаріум, який Аріана сховала у сумку засвітився та відволік їх від солодкої митті. 

- Аріано, я ж просив, - Еліас закотив очі. 

- Червоний колір, - швидко вона дістала візаріум. Телефонував Стефано. 

Еліас нахмурився та сам прийняв виклик. В візаріумі з’явився сам Стефано, Рендольф, Маша, Вероніка, Родерік, Фінголфін, Латіель, схоже він подзвонив усім з переляку.    

- В Мелінди потуги, - кричав він в візаріум. - Що мені робити? 

- Зараз приїдемо, - в унісон відповіли усі в візаріумі. 

Мінарк Гарібу Оукс. 
Латіель та Фінголфін.

Місто давніх ельфів. За десять хвилин до дзвінка Стефано. 

Латіель довго не могла заснути. Фінголфін вже цілий місяць проводив весь час у кабінеті. Лата розуміла, він готується до коронації. Адже залишилось три місяці і коронація давніх ельфів проходить більш суворо чим у Валадії.

- Він довго ще? - запитала Латіель у Айрона. 

Декілька секунд мовчання та беземоційний голос промовив. 

- Він заснув на столі.

Латіель стало так жалко свого чоловіка. Вона встала з ліжка та направилась до нього.

- Фіне, - тихенько потормошила вона принца. 

- Моя королево, - сонним голосом промовив він. - Ти чого тут? 

- Хочу чоловіка забрати в ліжко, - посміхнулась вона. - Ти вже місяць не вилазиш звідси. 

- На ніч я завжди з тобою, - лукаво посміхнувся той. 

- В тому то й діло, Фіне, - помотала головою Лата. - Тільки вночі нам не до розмов. 

Фін витер слюні та Латіель лиш посміхнулась. Принц притягнув її до себе та посадив зверху на коліна. 

- Зараз ніч і нам не до розмов, - він почав цілувати їй шию. Його сон, як рукою зняло. 

- Фіне, залишилось три місяці нашого контракту, - нагадала королева, що їх фіктивний шлюб втратить значення через декілька місяців. Принц перестав цілувати та перемістив погляд на неї. - А завтра я вирушаю у Валадію. В нас часу і так немає поговорити. 

- Я тебе слухаю, - Фінголфін ніжно обняв її за талію, на якій була легка нічна сорочка, блакитного кольору. 

- Ми домовились, що шлюб тільки на рік, - почала Латіель та зустрілась з сірими очима, які не виказали навіть сум’яття. Латіель зробила вдих та продовжила. - Але що робити, якщо настане вагітність?