Глава 24.1. Помилування чи смерть?

- Відкриваємо портал і йдемо в гори, - скомандував Родерік. 

- В Валадію! - заперечила Латіель. - До інших гібридів його!

- Ваше величність, ми не в ваших землях, - заперечив Еліас. 

- Давайте просто вб’ємо його! - запропонував Мортімус. Він тільки й жадав цього. 

Вони ще довго сперечались куди ж перемістити гібрида. Лиш Вероніка та близнючки стояли осторонь, не вмішуючись у сперечання. 

Гастор під палкою суперечкою зрозумів, що почав знову набувати сили. Він посміхнувся та почав створювати невеличку магічну кулю. Він щось прошепотів над кулею та кинув у правителів. 

- Ні! - Фінголфін притягнув Латіель до себе, а Мортімус відкинув кулю назад. Гастор нахилився та вона потрапила в океан. 

- Відкривай портал до давніх ельфів! - скомандував Фінголфін. - В нас найсильніша армія з вас всіх, з цим ви не посперечаєтесь. 

Принц був розлюченим, він тримав свою дружину, боячись навіть на секунду відпустити. 

- Але я не знаю як, - пожала плечима перелякана Вероніка. 

Родерік взяв її за руки та їй навіть здалась, що він посміхнувся. 

- Закрий очі та уяви …, - почав Родерік, давши їй сферу порталу.  

Аріана знову встромила у гібрида. Той завив від болі. 

Еліас взяв Гастора з однієї сторони, а Фінголфін відпустивши свою дружину з іншої сторони. 

- Здається готово, - Ніка відкрила очі дивлячись на портал поряд. 

Всі без роздумів стрибнули у створений Нікою портал та приземлились у самій площі міста Мінарк Гарібу Оукс. 

Ельфи враз розбіглись та голосно закричали. 

- Давні ельфи! - голосно почав Фінголфін. Він використовував своє чарування, щоб містяни заспокоїлись. - Ми переносимо в’язня, тому будь ласка, без галасливих викликів та поводьте себе спокійніше. Королівська родина береже вас. 

- Лаконічно, - хмикнув Еліас. - Куди далі? 

Коли Гастор опинився в камері, Фінголфін зв’язався зі своїми охоронцями та винайняв готель для своїх друзів. Зрозуміло, усе безкоштовно. 

Латіель та Фінголфін відправились у замок, щоб привести себе до ладу. 

У своїй кімнаті Латіель нарешті видихнула. Замок люб’язно набрав для неї води. 

- Так ось, як Фін так швидко тоді набрав води, - посміхнулась вона та зайшла у теплу вану.

Через годину вони домовились, що мають зустрітись для обговорення подальших дій. 

В двері постукали. 

- Фін? - відкрила очі Латіель та запитала у замку. 

Тишина. 

Знову постукали. 

Латіель нахмурилась та швидко накинула халат. Вона відкрила двері та її ноги підкосилися. 

Одне діло бачити цю ельфійку, коли поруч купа людей. А зовсім інше віч-на-віч. Латіель навіть не підозрювала яка в неї сила. 

- Так і думала, що ви в різних кімнатах, - Івондріета протиснулась у кімнату напівельфійки. Вона була одягнута у плащ з капюшоном та швидко його знявши показала свої оскалені зуби. 

- Івоно, що ти тут робиш? - Латіель старалась стримати своє шалене серце, яке здавалось вистрибне з грудей. 

- Перевіряла чи ти здохла, - зовсім без люб’язності відповіла вона та хмикнула. - Я це швидко виправлю! 

Її посмішка змінилась на відверту погрозу у обличчі. Вона дістала щось схоже на сферу та кинула у Латіель. 

Нажаль активних сил у королеви не було, тому закривши очі вона прийняла неминучу смерть. 

Дзінь. 

Привідкривши одне око королева побачила як від клинка Фінголфіна відбилась сфера. 

Він наставив до горлянки ельфійки оголений клинок та ельфійка зглитнула. 

- Фіне, ти ж не…? - її голос тремтів. 

- Я попереджав, Івоно, - холодно промовив він та замахнувся. 

- Не треба, - Латіель торкнулась його плеча. 

Клинок зупинився зробивши лиш надріз на шиї ельфійки. Івондріета полегшено видихнула. 

- Я лиш хотіла бути разом, - впала вона на коліна опустивши голову. - Бути корлевою. Її життя хотіла, - вона тикнула пальцем у Латіель. 

- І для цього ти готова піти на вбивство? - опустив меч Фінголфін. - Що ти думала собі? Вбити монаршу особу і жити далі як ні в чому не бувало?

Івона мовчала склонивши голову до підлоги. 

Латіель вдивлялась на ельфійку, щоб зрозуміти її мотиви. Івона ревнувала та хотіла влади, але такий план вона сама точно не провернула. Пробратись в замок крізь охорону не поміченою та знешкодити охоронця на вході до кімнати Латіель, ельфійка сама би не змогла. Королева забрала клинок з рук Фіна та кинула в сторону. 

Ельф здивовано глянув на неї. 

Потрібно був лиш момент, щоб Івона стиснула портал та зникла, як і зник швидкоплинний портал. 

- Як ти? - Фінголфін обняв дружину і занурився в її мокре біляве волося та тихо прошепотів. - Я не знаю, щоб робив якби не встиг.