Глава 23.1. «Тея, в чому справа?»

Аріана знала Мортімуса давно, і хоч Морт підтримував її ідеї, але лиш того що вона жінка, він хотів позбутись матріархату гібридів. Тільки сила була для гібрида показником влади. А як він сам говорив сила це привілегії чоловіка. Але зараз гібрид змінився. Він просив допомоги у жінки, а власне у королеви Латіель. Він дивився на неї зовсім іншими очима. Не як на гарненьку ляльку, а як на всемогутню правительку. Аріана розуміла що це завдяки тому, що Латіель вбила одного з гібридів і цим показала, що вона не передбачувана і жорстока і найголовніше сильна. Та її сила зовсім не в м’язах. 

- Ми знищим його лиш на своїх умовах, - Латіель гордо підняла голову. Показувати слабину ні на секунду не хотіла. Вона контролювала кожен свій рух та слово. 

- Байдуже, - Морт махнув рукою.

- Що з тобі цього? - підійшов Еліас блище. 

- Обіцяна свобода і цей острів, - посміхнувся Мортімус. - Магія Гастора просочила весь острів, я хочу дослідити тут усе.

- Сам? - звела брови Аріана. 

- Звісно ні, - помотав головою Морт. - Надіявся ти мені допоможеш. 

Очі Аріани на секунду зблиснули. Вона обожнювала досліджувати нове та не зрозуміле. 

- Який підступ? - Еліас нахмурився. 

- Ваша прихильність, - він обвів поглядом правителів. - І повна грошова забезпеченість у дослідженнях. 

Латіель вдивлялась на нього, шукаючи підступ, але його аура майже не змінилась, лиш почала рухатись, що свідчило про великий ентузіазм у його словах. 

Умови Мортімуса були прийнятні. 

Латіель глянула на Фінголфіна. Ельф кивнув, так само як і кивнули Еліас та Аріана. 

- Домовились, - хотіла пожати руку королева, але принц зненацька зупинив її. 

- Домовлятись будеш зі мною, - простягнув руку принц до гібрида. 

Торкатись королеву, гібриду було куди приємніше, але він стримано пожав руку принцу та посміхнувся. 

- І який в нас план? 

- Напролом, - твердо відповіла Латіель. - Доречі, Морте як ми тут опинились? 

- Міледі Івондріета допомогла, - відповів гібрид. 

- Так і думала, що без неї не обійшлось, - крізь зуби процідила Латіель. 

- Івона? - лукаво посміхнувся Еліас. Він знав її давно. Івона перекрутила романи майже з усіма ельфами, навіть з одруженими. Але останніх два роки вона була тільки з Фіном. Вона крутилась біля нього на всіх прийомах, подейкували, що вони мають одружитись. Але виявились це лиш плітки Івондріети.

Аріана здивовано глянула на нього: 

- І хто вона?

- Колишня Фінголфіна, - відповіла Латіель та давши зрозуміти, що тему закрито, повернулась до Мортімуса. - Веди нас до нього. 

- А Родерік? - нагадала про своє існування Вероніка. - З ним в нас більше шансів перемогти. 

- Порталістка права, - погодився Мортімус. 

- Є ідеї як привести його до тями? - нахмурився Еліас присідаючи до перевертня. 

Тіло Родеріка боролось з химерним ядом. Хоч і для людини він смертельний, але перевертню вдалось вижити. 

- Його врятує кров альфи, - Аріана присіла поруч. - В мені є кров Рендольфа, тому можна спробувати допомогти Роду з ядом. 

План Аріани був цілком розумним. 

Дівчина взяла ніж і зробила невеличкий надріз собі, а потім Роду. 

- Ай, - пискнула Вероніка. - Йому напевно боляче. 

- Як і мені, - Аріана вигнула брови. 

Дівчина піднесла руку, шоб її кров потекла у рану Родеріка, торкатись його було надто небезпечно

Момент. 

Та план Аріани спрацював. Родерік задихав на повні груди та відкрив очі. 

- Род, - Ніка обійняла перевертня. - Я так рада, що ти живий. 

Родерік глянув на свою закривавлену руку і на руку Аріани, яку вона перевязувала тканиною зі своєї сорочки. Він зумів піднятись, але в тілі, ще відчував слабкість. 

- Ми йдемо до… - почав говорити Еліас. 

- Я знаю, - Род перебив його. - Я чув все, що ви говорили. Давайте знищимо його. 

- Нам потрібен ще один план, - тихенько мовила Лея. - Якщо нічого не вийде.  

- Що ти пропонуєш? - повернувся Родерік до неї. 

- Потрібно розділитись, - продовжила Лея. - Одні йдуть до Гастора, інші шукати сфери порталу. 

- Заучить розумно, міле… - Латіель очікуючи дивилась на Лею. 

- Лея, - посміхнулась та. 

- Міледі Лею, якщо я не помиляюсь ви знаєте де сфери? 

- Так, - кивнула дівчина. 

- Самих їх відпускати не можна, - Еліас втрутився в розмову. 

- Я з ними піду, - мовила Латіель. - Моі сили вам не знадобляться, а дівчатам я вірю. 

- Ти не підеш сама, - Фінголфін заперечив. 

- Тоді я з ними піду, - трохи не впевнено виступила Вероніка. - В разі чого я трохи опанувала магію порталу та перенесу нас.