Глава 22.1. З однієї пастки в іншу.

Світ без магії. 

Тиждень до викрадення Марії. 

Вернадська Вероніка була не зовсім простою дівчиною, і зараз говориться не про магічні здібності, а про її хитрість. За легковажним характером та кумедною манерою спілкування, приховувалась хитра лисиця. Навіть такий як Еліас Трандаст недооцінив дівчину. Він думав, що вона лиш дурненька потраплянка з одного світу в інший. 

Як тільки Ілля залишив її одну, Вероніка не довго думаючи зачинила двері в аудиторію.  

- Добрий день, Анно, - дістала з сумки невеличкий візаріум Вероніка. - Цей Ілля виявився з світу магії. Які мої подальші дії?

- Зроби те що він просив, - Анна посміхнулась. - Коли моя донька опиниться в світі магії, ти отримаєш винагороду. 

Вероніка закусила губу. Їй було совісно брехати подрузі. Але обіцяна винагорода гріла серце. Та і Ніка розуміла, що скоро Машу не побачить, а отже і совість її більше не буде гризти. 

Світ магії. 

Теперішній час. 

Вероніка спостерігала, як Гастор повільно підходить до неї та бере за підборіддя.

- Що ж з тобою роботи? - божевільно прищурився гібрид. - Хочеш павуком бути? Хоча ні… - його очі зблиснули. - З таким личиком будеш сукубом. 

Вероніка скривилась. Хто такі сукуби вона не зовсім уявляла, але те що це тварі зрозуміло і без пояснень. 

Гастор підняв руки та Мортімус його швидко зупинив. 

- Вона явно не проста дівчина, Гаст, - опустив його руки Мортімус та повернувся до дівчини. - То яка твоя сила?

Якщо Вероніка скаже зараз, що вона без сила, їй не повірять та почнуть катувати. А якщо зізнається, то над нею почнуть ставити досліди. 

- Така яка вам пики натовче, - фиркнула дівчина. А що їй втрачати? В будь якому випадку їй скоро буде боляче. 

- А язиката яка, - посміхнувся Мортімус. - Ти ж розумієш, що все одно прийдеться сказати?

- Можливо я проста потраплянка, - пожала плечима дівчина. 

Мортімус скептично глянув на неї. Те що вона потраплянка говорив її одяг, а те що вона не проста, говорило її знаходження тут. Навряд чи правителі взяли з собою потраплянку у таке місце. 
Мортімус вдивлявся в її лице. 

Хочеш зрозуміти почни спочатку, - подумав він. 

Мортімус згадав першу зустріч, як він виліз з порталу і побачив її злякані очі. Потім він вибіг з замку республіки та втік до міста давніх ельфів викравши новий портал. 

А тепер він знову бачить цю дівчину на острові куди можна дібратись тільки порталом. Артефакторники у такі місця портали не створюють. Це робить тільки божевільний Гастор, а він би їм не давав сферу порталу. 

- Невже ти.. ? - Мортімус ще раз пройшовся спогадами. - Порталістка? 

- Ніфіга собі, ти кмітливий чувак, - по земному сказала Вероніка. Зазвичай її не хвилювало чи розуміють її і взагалі не хвилювало, що подумають про неї. 

- Це змінює мій настрій, - потер руки Гастор. - Я то думав, як ви сюди потрапили. А воно виявляється… Притягнули порталістку з іншого світу. 

- Я притягнулась сама, - фиркнула Ніка.

- Звісно, - кивнув Гастор, не зовсім вірячи їй. 

Мортімус вивчав її міміку, рухи та уважно спостерігав за дівчиною ніби вона музейний експонат. 

- Останній раз я бачив порталістів три роки тому, - згадав Мортімус. - А потім вони втекли… Здається з немовлям на руках. 

Вероніка опустила погляд. Вона не хотіла, щоб хтось бачив її сумні очі. 

- Ти була тим немовлям?! - зрозумів Мортімус піднімаючи легенько за підборіддя дівчину.   

- Та яка різниця, - махнув рукою Гастор. - З дівкою в нас багато шансів отримати цей світ. 

Мортімус торкнувся мотузок та його очі зблиснули. 

- Не поспішай, - під здивованим поглядом Ніки, прошепотів гібрид. - Побіжиш в лівий куток кімнати там портал. 

- Що ти їй шепочеш? - Гастор вмить з’явився ззаду Мортімуса. 

Мортімус швидко піднявся та по дружньому притис Гастора за плечі. 

- Думаю Гасторе і не тільки цей світ, - він повернув свого друга до вікна показуючи усе володіння. - Інші світи нам тепер також будуть підвладні.

Вероніка покрутила руками та мотузки спали. Вона глянула уперед та бачила двох друзів які розмовляли про майбутній захват світу. 

Мортімус підняв руку та повільно помахав нею. Вероніка зрозуміла, що саме час. 

Вона різко встала зі стільця та побігла у лівий кут кімнати. 

- Чорт! - закричав Гастор обертаючись. 

Портал під ногами Ніки відкрився та вона підмигнувши стрибнула у нього. 

Мортімус не довго думаючи зірвався з місця та стрибнув у портал доки той не закрився. 

Куди веде портал, Ніка не розуміла. Вона раділа що втекла від монстра, але що її чекає попереду? Без Родеріка, без плану, та навіть без примітивного - грошей.

Дівчина впала на землю та незадоволено скривилась. Боляче падати на м’які сідниці.