Глава 21.1. Пастка.

Портал переніс їх в кратер пустого вулкану з піском, камінням та єдиним виходом нагору. Щоб вибратись, комусь з них потрібно було вміти літати. 

- Це пастка, - промовила Аріана відпустивши Родеріка. Перевертень на одну сторону впав на пісок.

Близнючки вилізли з порталу наступними та портал зник. 

- А Ніка? - Еліас звів брови. - Невже вона… чорт…

- Що? - не зрозуміла Аріана.

- Вона говорила що порталісти можуть вмерти в порталі при виснаженні. 

- Твою ж …. - не втримала Аріана. - Вона знала що загине, тому останньою стрибнула. 

В очах Еліаса і Аріани був відчай. Вони не знала як могли це допустити. Чому не зарадили? В пам’ять Вероніки менталіст та гібридка схилили голови. Аріна пустила одиноку сльозу. Дівчина стала для неї не чужою. Нехай і приховувала багато таємниць. 

Біля них знову відкрився портал та всі з надією повернули голову до світла. Почули лиш звук мотора флайкера, а потім і сам флайкер заїхав у пісок та зупинився, марно буксуючи колесами. 

Еліас та Аріана не поспішали підходити, вичікуючи, коли дверцята відкриються та вони нападуть. Еліас створив вже батіг з чорної магіі. А Аріана сферу. Лея та Тея стали подалі, нажаль вони не могли нічого зробити. На монстрів їх перетворював Гастор, а зараз вони вже не під його владою.

Дверцята відчинились та з них виднілась біла довга сукня, а за нею дівчина з білосніжним волоссям та здивованим поглядом. 

- Латіель? - Еліас розвіяв магію. За корлевою вийшов принц Фінголфін. - Що ви тут робите?

Сорочка Фіна була наполовину розстібнута, а сукня Двтіель спадала, дівчина міцно тримала її обома руками. 

- А тут це де? - оглянувся Фін, та допоміг застібнути сукню дружині.

- Якби ж ми знали, - Аріана нахмурилась. 

- А може ми виберемось поскоріше? - запропонувала Лея, дивлячись на флайкер. 

- Звісно, - відкрив ширше дверцята Фінголфін.

- Вам не здається це дивним? - сидячи на підлозі флайкеру притиснувшись з одного боку до Аріани, а з іншого до Родеріка почав свої роздуми Еліас. - Спочатку нас кидають у кратер вулкану, а потім з’являється флайкер, який враз допоможе вибратись. 

Аріана дивилась на нього вивчаючим поглядом, вона посунула його та сіла, так би мовити, за кермо. 

- Якщо це пастка ми будемо готові, - підмигнула дівчина. 

Флайкер взлетів та в той же момент хмари насунулись та пішов сильний дощ. Аріана не звертала на це уваги та піднімалась вище, з кожним метром дощ ставав сильнішим. Дівчина швидко піднялась на верх та перед нею був все той же острів з тропічним лісом.

Недалеко від них блискавка вдарила в дерево. Аріна швидко додала магії. Флайкер зманеврував від удару чергової блискавки, та перевернувся з ніг на голову. Еліас лиш встиг схопити непритомного Родеріка, щоб той своїм тілом не розчавив близнючок. 

- Тримайтесь! - крикнула Аріана направивши флайкер униз. Їм потрібно було заземлетись, адже в висоті більший шанс попасти під блискавку. Як тільки флайкер торкнувся землі, блискавка ніби знаючи куди бити вдарила у самісінький центр пересувного засобу. Він враз почав палати. 

Вероніка.

Як тільки дівчина стрибнула у портал, вона відчула, як її тіло мимоволі розвіюється. 

- Це кінець, - мовила вона собі закривши очі. 

- Я так не думаю, - промовив знайомий голос в голові. - Сконцентруйся! - різко наказав він. - Ну ж бо Вероніка! - почав він кричати. - Зосередься! Ти ж порталістка і начхати хто що говорить! Ти сильна! 

- Тю, чого ти розкричався! - фиркнула вона. - Родерік!

А потім зрозуміла, що її внутрішній голос це перевертень. Чи можливо вона вже померла і це її власне пекло? 

Вероніка з останніх сил послухалась внутрішнього голосу та сконцентрувала магію порталу на себе. Її тіло знову почало складатись в пазл та її різко викинуло з одного порталу в інший. Дівчина закрила очі та почала кричати. 

Коли світло згасло та вона відкрила очі, на неї витріщився Гастор. 

- Що ти тут… - не встиг договорити він, а потім швидко сплів магією мотузку та зв’язав її. - Сиди тихо! Потім розберусь з тобою. 

Вероніка зрозуміла, що вона подорожувала порталами Гастора та опинилась у пустій кімнаті з величезними вікнами. 

«Молодець, Верóніко» - задоволено хмикнув голос Родеріка в голові. 

Дівчина подумки закотила очі, чуючи як перевертень знову називає її не тим ім’ям. Чому її внутрішній голос саме Родеріка, вона не знала. Можливо тому, що це єдиний чоловік з яким вона відчувала себе в безпеці?

Гастор відійшов від дівчини та глянув у вікно. Вони знаходились на вершині гори, де виднівся весь тропічний ліс острова. А головне було видно кратер давнього вулкану, звідки через деякий час вилетів флайкер. 

- Чорт! Хто їм допомогає? - розізлився Гастор. - Подивимось, як з цим ви впораєтесь. 

Гастор здійняв руки та небо покрилось хмарами. 

Перша сила Гастора була створювати монстрів, а друга - володінням стихіями. Дві рідкісні сили, поєднались в надзвичайно божевільному чоловікові.