Глава 19.2. Справжній монстр.

- Хочете чаю? - повернувся Гастор до непроханих гостей, які з кинджалами та сферами магіі застигли у нього на порозі. - Бачу ви моїх монстриків знайшли, - він перевів погляд на сестер. - З вами я потім поговорю! Марш в кімнату!

Дівчата швидко розбіглись. 

- Що привело вас на мій острів? - під здивовані погляди повернувся він до приготування чаю. 

Або він дурень, що повертається спиною до озброєних людей, або ж у нього є план. 

- Твій острів? - звів брови Еліас та сфера зникла у його руках. 

- Так, дорогий Трандасте, острів мій і монстри мої, - він посміхнувся та повернувся до них. - Я давно тут і знаєте люди чомусь оминають це місце. Хоча мої монстри доволі не шкідливі. Хіба що вбити вас можуть. 

- Божевільний, - тихо прошепотіла Вероніка. 

- Дівчинко, - вмить він опинився поруч з нею. - Не раджу так говорити з тим хто може вбити тебе помахом руки. 

- Взаємно, - Родерік швидко став впереді Ніки та закрив її своїм тілом. 

- Заступаєшся? - засміявся Гастор. Родерік був вищим за гібрида, тому йому прийшлось підняти голову. - Та хто вона така? Судячи з одягу брудна потраплянка. Пограєшся та й викинеш у її світ. То може мені залишиш? Мені такі потрібні. 

- Переб’єшся! - на подив усіх втрутилась Аріана. - Гастор, я завжди знала, що в тебе не всі вдома, але створювати монстрів з дітей, це навіть для тебе занадто. 

- Та кому треба ті дві жебрачки, - махнув рукою гібрид. - Батьки від них відмовились, а мені треба було свіже м’ясо для експериментів ось і підібрав їх на вулиці, коли ті в п’ять років просили на хліб. 

- Вони ж ще діти, - Еліас жахнувся. 

- А ти думаєш твій Домінік не робив таке ж саме? - засміявся Гастор. - З порталістами робив, а потім їх розривало у порталах від перенапруження. Мої хоча б живі. 

Еліас глянув винувато на Вероніку. Хоча він тут й не був винен. 

- Домінік мертвий, - Аріана втрутилась. - Такі монстри, як ви мають бути мертві. 

- То вбий мене, Аріано, ти ж давно цього хотіла, чи не так? - він підняв руки угору. - Що таке? Не можеш? Як прикро…

Повітря в будинок почало повільно зникати. Всі помітила як кисень перетворюється на вуглекислий газ і дихати стає важко. Лиш Гастор знущаючись дихав на всі груди. 

- Я ж казав цей острів мій, - він спостерігав, як гості марно ковтаючи повітря повільно опускаються до землі. 

Для більшого ефекту, Гастор створив декілька чорних високих химер та наказав їм вбити непроханих гостей. 

Родерік з останніх сил перетворився на вовка та розривав химер, які ніби нізвідки з’являлась. Одна химера поранила його, потім інша. Родеріку не вистачало кисню, щоб хоча б зреагувати. 

Він знову намагався розривати їх, але ні сил ні повітря не вистачало. Вероніка вже лежала у відключці, Еліас також повільно закривав очі. Лиш Аріана та Родерік могли ще спостерігати за всім, не ворушачись. 

Гастор божевільно сміявся зі сферою в руках. Він кинув її на землю та розвіявся у порталі, разом з ним зникли й химери. 

Тея кинулась до Еліаса та Аріани. Вона нащупала пульс та торкнулась до них. Вони швидко розплющили очі. Хоч і дівчина нічого не бачила, але на підсвідомому рівні відчувала тих хто воскресив її. Вона віддала частинку свого життя для того щоб на якихось двадцять хвилин вони довше прожили. 

- Тея, - Аріана схватила її за руки. - Ти молодчинка! Тепер допоможи мені повернути моїх друзів. 

- Я не знаю, не знаю як, - вона нервово мовила головою. 

- А Лея? - згадав Еліас сестру, тієї хто їх спас. 

- Її воскрешав Гастор, він їй наказує, - пояснила Тея. 

- Тоді вб’ємо її і воскресим, - сказав Еліас. 

Еліас з Аріаною зайшли в кімнату до Леї. 

- Стійте, - наказала вона. - Обіцяйте, що заберете нас звідси. 

- Обіцяю, - кивнув Еліас. 

Дівчина примружилась та Аріана кинула в неї невеличку кулю фіолетового кольору. Лея паралізовано впала на підлогу. 

- Нагадай мені ніколи не переходити тобі дороги, - Еліас здивовано глянув на дівчину. 

- Вже перейшов, - підмигнула Аріана. 

Тея вилучила магічний осередок життя з Леї, вона робила це не вперше, тому дії були на автоматі. Еліас з Аріаною взяли у руки кулю та дивлячись один одному у очі наповнили сірим димом осередок. Їх очі в цей момент зблиснули. Вони відчули як магія розливається від одного потім до іншого а потім в руки та наповнює кулю. Вони були чимось не розділеним. 

Тея знову повторила обряд та Лея ожила. 

- Врятуй їх, - промовив Еліас. 

Лея вскочила з місця та підбігла до Вероніки з Родеріком. 

Ніка розплющила очі. 

- Род, - вона повернулась до перевертня. - Родерік, - вона почала слухати його серце. - Ледь ледь, - підняла вона очі до Аріани та Еліаса. 

- Рани химер смертельні, - пояснила Лея. - Але він перевертень, тому може є шанс що виживе.