Глава 17.1. Острів химер.

Родерік стиснув Вероніку в міцних обіймах та вони впали на землю. На мокру від дощу землю. Вони більше не були у кабінеті Гастора. Перевертень послабив хватку, щоб перевірити чи дихає взагалі дівчина. 

Ніка підняла здивавані очі до перевертня, а потім він знову притиснув її до грудей. 

З порталу викинуло Еліаса, він опинився поруч з ними на холодній землі. Портал закрився, як тільки випала Аріана та вляглась на менталіста.

- Хотіла побути зверху то сказала б, - лукаво посміхнувся Еліас поставивши руки на бедра дівчини. 

Аріана різко забрала його руки та встала, але її лице не могло приховати посмішки. 

Вони опинились у густих тропіках посеред ночі. Холодної ночі, яка огортала ліс і наводила страху. 

- Який в нас план? - Родерік обережно перемістив Вероніку на землю, він встав та подав руку дівчині. 

- Знайти гібрида, - підвівся Еліас. - Поки нас чудовиська не зжерли. 

- Хто? - Ніка пискнула та підскочила на місці. 

- Вони, - з жахом в очах промовила Аріана та тицьнула пальцем за спину Родеріка. 

На них насувалась високі чорні химери з довгими руками та пазурями.

Еліас намалював уявне коло перед собою та кинув у химер. Їх збило це з ніг, але швидко підвівшись вони розлютившись побігли на новоприбувших гостей. 

- Хіба ти не зробив гірше? - голос Ніки був надто писклявим. 

- Біжіть! Я їх затримаю! - намалював ще одне коло Еліас. 

- І пропустити всі веселощі? - потер задоволено руки Родерік. 

- Це не веселощі! - завила Ніка. 

Аріана зробила таке ж коло в повітрі та приготувалась до битви. Дівчина ні на секунду не задумалась, щоб лишити Еліаса одного. 

- Я одна тут адекватна? - запитала Ніка сховавшись за спину Родеріка. 

Магічні кола знову вдарили по химерах та вони відлетіли вдаряючись об дерева. Родерік підбіг, схопив одного за ноги та з такою лютю розірвав химеру , що Ніка, яка стояла позаду аж очі прикрила. Дівчина задумалась хто був більшим монстром? 

Еліас створив нове заклинання та кинув у одну з химер, та різко паралізувалися впала. 

Аріана закрила очі та пробурмотівши собі під ніс, кинула магічні кулі у двох химер. 

- 2:1:1, - задоволено закричала дівчина. 

- Це гра для вас? - присіла Вероніка закривши руками голову. Під гучні вибухи магії дівчина тремтіла та чекала поки це все закінчиться. 

Химера впала біля ніг Ніки та вона підскочила з місця голосно заволавши. Родерік в ту ж хвилину опинився біля химери та роздер її навпіл. 

- Остання? - Еліас потер руки та оглянув тропічний ліс. 

Тільки зараз Вероніка вирішила підняти очі. Над нею стояв задоволений Родерік, а трохи далі в чорній, як смола, крові химер були Еліас та Аріана. 

- Ти як? - Родерік простягнув руку. Його питання було більш глузливим, ніж турботливим. 

- Прекрасно, - відпихнула вона його руку та сама підвелась Ніка. - Я ж таких монстрів вбиваю по суботах, а по неділях їх їм. 

- Як на потраплянку то не погано трималась, - Аріана злегка посміхнулась. Наче комплімент зробила, а наче запідозрила у чомусь. 

Тропічний острів складався з густого лісу, давнього вулкану та пляжу, який новоприбувші вирішили прочесати. 

- Згідно карти тут роботи на два-три дні, - констатував Родерік. 

Вони йшли декілька годин, а по відчуттям ніби цілу вічність. Вероніка простоглнала. Вона не давала згоду на таку експлуатацію. Та і взагалі дівчина не давала ні на що згоди. Це вона і нагадала трьом любителям монстрів. 

- То залишайся тут і чекай поки ми самі знайдемо, - лукаво посміхнувся Родерік. 

- В суд подам на вас, - фиркнула дівчина. 

- Двом правителям і перевертню, суд від портаплянки нічого не зробить, - у відповідь зареготав Род. 

Вероніка поглянула вгору потім вниз на Родеріка і знову вгору: 

- Чорт. 

- Що знову? - Род зупинився та подивився на дівчину. 

- Повний місяць! - показала вона великим пальцем вгору. - Перевертні перетворюються в повний місяць. 

- Ніко, це частково міф, - Еліас також зупинився з Аріаною. - Але перепочити нам би не завадило. 

Родерік пробурчав, але все ж таки погодився. Вони розпалили костер, щоб зігрітися та Родерік дістав невеличкий намет.

- Йдіть спати, я почергую, - наказав Родерік. 

Еліас з Аріаною швидко погодились. Цей день для них був надто важким. Вероніка залишилась біля костру з перевертнем. Вона не хотіла спати та і вдвох веселіше. 

- Йди спи, - Родерік не розділив її настрій. 

- На твоїх руках гарно виспалась, - дівчина сіла на колоді біля нього.  

Він глянув на неї базатозначно та тяжко видихнувши зрозумів, що дівчина нікуди не дінеться. 

- А чого ти на вовка не перетворився, щоб монстрів налякати? - вирішила почати розмову Ніка.