Глава 16.1. Дім гібрида.

Останній раз Гастора бачили в місті верховних. Туди й відправились спляча після так званого «пального» коньяку Вероніка з Родеріком та Меліндою. Мелінда пообіцяла, що допоможе тільки знайти, але переноситись не стане. 

Вони зупинились біля пабу, де їх чекав Стефано.  

- Планую не гаяти час, - Родерік не з тих, хто відкладає справи на потім. - Розділимось та  розпитаємо у всіх. 

- Нічого не забув? - Мелінда кивнула у бік відкритих дверей флайкеру. 

Вероніка спала наче мертва. 

Родерік важко зітхнув, залишати дівчину одну було ризиковано. Її могли викрасти, або ж вона могла втекти, що значно б ускладнювало справу. 

- Еліас з Аріаною обіцяли допомогти, - Стефано заглянув у флайкер. - Доречі, Меліндо вони підписали документи на відокремлення феніксів від республіки. 

Мелінда широко посміхнулась. Залишились лише формальності. 

-  Поки вони прийдуть, ми опитаємо всіх, - махнув рукою Родерік. - Лі, побудь з нею, а ми попрацюємо. 

Мелінда навіть не встигла обуритись. Родерік пішов так швидко, що вона лиш буркнула, щось на кшталт «Чорта з два», але не ослухалась його наказу.

Стефано пожав плечима та пішов за перевертнем. 

Паб як і завжди кишів людьми. Родерік та Стефано візуально розділили паб та почали з опитувань. Багато хто відповідав однаково:

- Він був тут, але де зупинився не знаємо. 

Роздратовані чоловіки вийшли до флайкеру. Вони провели в пабі більше двух годин, на вулиця вже почало темніти. 

- Вони чогось бояться, - зробив висновок Стефано. 

- Або когось, - Родерік потер перенісся.

Вероніка мирно сопіла у флайкері, а Мелінда лиш зле бурчала під ніс. 

- Я б їх налякала і вони б усе розповіли, - махнула на них рукою Лі. - Нічого ці мужики не вміють. 

Так звані мужики переглянулися та засміялись. 

- Пробачте, - біг до їх флайкеру хтось з пабу. - Пробачте, шановні…

Чоловіки оглянулись. Молодий кухар в чудернацькому ковпаку та брудному фартусі від томатного соусу. 

- Чого тобі? - грубо запитав Родерік. 

- Ви питали за Гастора, - віддихавшись промовив кухар. - Я дещо знаю. 

- Ну, - поквапив його Род. 

- Я дещо за це хочу, - кухар лукаво посміхнувся та потер три пальці. 

Він хотів грошей і дивлячись на його посмішку не мало. 

- Тримай, - не встиг Родерік розлютилися, як Стефано витягнув мішечок з портфелю та кинув кухарю. 

Той швидко спіймав та перевіривши вміст посміхнувся. 

- Декілька тижнів тому, - не став тягнути час кухар. - Гастор запропонував мені працювати на нього і залишив свою адресу, - кухар протягнув клаптик паперу. 

- Він настільки довго тут, що обзавівся будинком? - Стефано глянув на адресу.

- Хто? - запитав Еліас підходячи з Аріаною до їх флайкеру. 

- Гібрид ваш, - відповів Родерік, а потім кивнув у флайкер. - Поїхали. 

Гібрид Гастор дійсно був дуже довго у місті верховних і на околиці у ного був будинок. Величезний будинок з садом, фонтаном та навіть басейном. 

- Буди цю сплячу красуню, - кивнула Мелінда до Родеріка. - Без неї ми не впораємся. 

Перевертень тяжко зітхнув. Він вже не був радий , що погодився на цю авантюру.

- Вероніка! - крикнув Родерік. - Чорт візьми, прокидайся! - струснув він її за плечі. 

Наплювавши на всі прохання, Родерік стягнув дівчину з крісла та взявши на руки виліз з флайкеру. 

- Можна й так, - хмикнула Мелінда.

Аріану та Еліаса посвятили у всі новини, дорогою до дому гібрида. Від почутого менталісти їхали повністю у своїх думках. Те що у світі без магіі з’явився порталіст багато чого змінить, але чи на краще? 

- Добрий день, - відчинив двері не молодий дворецький. - Чим можу допомогти? 

- Тут живе Гастор? - запитала Аріана. 

- Так, - дворецький кивнув. - А ви…

- Пропустіть нас без зайвих питань! - наказав Еліас.

Очі дворецького були ніби в тумані. Він відчинив двері ширше пропускаючи гостей. 

- Де кабінет Гастора? 

- Другий поверх останні двері, - беземоційним голосом мовив дворецький. 

Родерік поправив дівчину на руках та першим направився в кабінет.

В кабінеті гібрида було настільки чисто, що здалось тут ніхто і ніколи не був. Ні паперів ні навіть волосинки на підлозі.

- І що ми тут будемо шукати? - Мелінда застигла на порозі. 

- Нам потрібен лиш портал, - відповів Родерік обходячи кожен куточок кімнати.

Вероніка крутнулась та зненацька відкрила очі. Дівчина не злякалась лиш примружилась. 

- Радріку, що це ти витворяєш? - прохрипіла вона сонним голосом.