Глава 15.1. Спосіб використати новоприбувшу.

- Я ж казав тобі нічого не чіпати! - кричав Родерік на дівчину, що поруч. - Якого хріна ти полізла до порталу? Верóніка ти зовсім дурна?

- Тю, чого ти розкричавався? - буркнула дівчина. - Сходи до психолога, в тебе не закриті гештальти, Радрік, - фиркнула дівчин. 

-  Скільки разів говорити, я Родерік, - в такому ж тоні фиркнув він. 

Двоє новоприбувших навіть не звертали на уваги на тих хто в кабінеті. 

- А я Веронíка! Наголос на «і», - вона встала навшпиньки та підняла руку до його обличчя. - Відчуваєш різницю? Чи тобі до верху не доходить?

Мелінда та королівські особи аж дихання затаїли, так зацікавлено вони сварились.

- Плювати! - Родерік махнув рукою. - Подивись, що ти наробила! 

- А власне що наробила? - дівчина повернула голову та оглянула кімнату. На них вирячились троє пар очей. - І хто ви такі?

Родерік обернувся. 

Латіель без роздумів кинулась обіймати чоловіка. Він розгубився, а потім стиснув її ніби компенсуючи все, що втратив за довгі місяці розлуки. 

- Як я скучила, - посміхнулась вона обіймаючи перевертня. 

- Латка, - Родерік скуйовдив волося королеві. Їх кров була далеко від рідної, але відносини найтепліші у всьому світі. 

- Як ви тут опинились? - відсторонилася королева. 

- Хтось використав екстрений портал, який я дав… - він повернув злий погляд на Лі. - Кому ти його віддала? І що це за притрушений виліз з нього? 

- Я не віддавала. Він вкрав його, - обурилась Мелінда. 

- Портал діє в одну сторону, - вліз в їх розмову Фінголфін. - Як ви відкрили новий та, ще саме на те місце? 

- В неї питай, - кивнув на дівчину, що стояла позаду. 

- Привіт, - вискользнула з-за плеча Родеріка темно-русява дівчина.

- Вона сама відкрила портал? - ошелешено гляділи сірі очі принца на тендітну дівчину. - Хто ви взагалі така?

- Це… - хотів сказати Род, але його перебила дівчина. 

- Я Вернадська Вероніка Вадимівна, - на одному диханні випалила новоприбувша. 

- Я Латіель Фанаріель, - протягнула вона руку для вітання. - Королева Валадії. 

- О то ми випендрюємось, - швидко потиснула руку королеві та засміялась. - Я тоже баронеса, принаймі в дуже давньому минулому, якщо вірити моїй мамі.

- Це дійсно королева, - прошепотів їй на вухо Род. - А це Мелінда та принц Фінголфін, - показав він рукою спочатку на кучеряву дівчину, а потім на високого чоловіка з ельфійськими вухами.

Вероніка дивилась на них з презирством. Вона не дуже розуміла, що це трапилось і де вона. 

- То як ви тут опинились, міледі Вероніко? - повернув принц тему у потрібне русло. 

- Такий красунчик і такі манери, навіть твої вушка мило дивляться, - з награною соромязливістю посміхнулась дівчина.

Латіель косо глянула на нього. 

- Що? - звів брови принц. - Я не використовував чари. 

- О ти ви типу пара? - Вероніка перевела погляд з Фінголфіна на Лату. - Я вибачаюсь, я не…

- Досить, міледі Вероніко, - зупинила її Латіель. Фін задоволено хмикнув. Це ж треба королева приревновала. - Розкажіть що з вами сталось?

На одному диханні дівчина почала розповідати:

- Почалось з того, що мене випхали з універу, прикиньте! На останьому курсі! А мій хлопець переспав з найкращою подругою! І я пішла «святкувати», - вона підняла руки та показала жест повітряні лапки. - На дах де зазвичай романтичні побачення роблять, а потім… - дівчина задумалась згадуючи події. - Потім я пила, блін пальоний коньяк я пила. Це все він!

Для всіх присутністніх дівчина надто дивно говорила.

- Може мене ще досі алкоголь тримає? - хихикнула Вероніка. - А потім все як в тумані. Я гуляла по даху, розмірковуючи над тим, що робити далі та яскраве світло вибило мене з думок і я впала на нього, - вона тикнула пальцем в перевертня Родеріка. 

- Впала? - перепитала Мелінда. 

- Звалилась на голову, - продовжив Родерік. - Я якраз був у Еліаса в гостях та він показував місце де Машу перенесли у наш світ. А тут нізвідки портал та дівчина на підпитку.

- Саме так і було, - закивала темно-русява дівчина. - Я опинилась з цим Радріком та тим чуваком схожим на відьмака, якщо змінити йому волосся на русяве то він викопаний Ілля, що викрав Марію три роки тому, - вона так швидко говорила, що ніхто і слова не міг вставити. - А потім знову яскравий спалах та вийшов з нього чоловік з фіолетовими очима. 

- І вона якось активувала портал, який і затягнув нас сюди, - закінчив Родерік.  

- Ти знаєш Марію Оргонську? - Мелінда перепитала. 

- Та, ми колись дружили, поки вона не зникла безвісти, - Вероніка опустила очі, згадуючи подругу. 

Ця вся ситуація була настільки дивною, що тиша повисла в кабінеті.

- Вона повторно відкрила портал, яким Еліас переніс Машу у наш світ, - Родерік почав пояснювати. - А потім відкрила портал сюди.