Глава 14.1. Повернення Мортімуса.

Мортімус Альмакоїн сидів у одинокій камері. Королева наказала посадити його самого. Вона на відміну від нього не наважувалась недооцінювати супротивника. Їй було шкода гібрида, але по іншому не могла. 

Сидячи в темниці Мортімус повертався спогадами у останні події. Він згадував очі тоді ще принцеси, згадував її посмішку. Так, гібрид зумів зачаруватися вродою цієї напівельфійки і не раз думав про те що, коли зникне Фінголфін, Мортімус спробує закохати у себе принцесу. Але вона відкрилась з нової сторони. Показала, що вона в першу чергу Фанаріель. Мортімус зненавидів її за це, але знав Латіель краще тримати в союзниках чим йти проти неї. 

- Мортімус Альмакоїн, - голосно промовив принц стародавніх ельфів. Його голос пронісся темницею, а потім вийшов і сам принц. Одягнений у буденний образ, до якого звик гібрид. 

- Фінголфіне Хелкараксе, - сидячи у своїй в’язниці, Мортімус піднявся з ліжка та підійшов до ґрат. - З якої нагоди? 

- Прийшов домовитись, - сухо відповів принц. - По давній «дружбі». 

Дружби в них так і не склалось. Були лиш перемир’я та деякі домовленості. Принц бачив погляди гібрида на його наречену, але вирішив втручатись лиш в крайньому випадку. Але те що Мортімус вельми розумний та хитрий принц помітив одразу. 

- Дружба це своєрідне почуття, а почуття лиш момент, як сказала наша королева, - Мортімус згадав слова Латіель. 

Фінголфіна аж перекосило від думки, що вони обговорювали почуття. 

- Я буду домовлятись тільки з нею, - кивнув він в темний бік в’язниці. - З королевою. 

Латіель стояла так, що її видно не було, отже Мортімус тільки чарами міг її відчути. Або ж гарно вивчив королеву. Вона обережно вийшла. 

Мортімус оглянув принцесу з голови до ніг. Звична сукня світло смарагдового кольору, розпущене волося, мінімум прикрас та прекрасні очі, які виказували біль всього пережитого. 

- Повернулись до старого стилю, ваша величність? - Мортімус вклонився їй. 

- Повернулась до себе, - відповіла королева та стала біля принца. 

Мортімуса та Латіель розділяли лише грати. Гібриду потрібно було протягнути руку і він торкнеться королеви, але робити він цього не став. 

- Шкода, ви так зовсім не виглядаєте, як вбивця, - пожав він плечима та відійшов, ніби втративши інтерес. 

- Мортімусе! - грізно взявся за грати Фінголфін. - Не смій так розмовляти з королевою! 

- Все нормально, - швидко зупинила його Лата. 

- То що вас привело? - знову повернувся він до королівських осіб, ігноруючи Фінголфіна. 

- Потрібно щоб ви декого знайшли, - не дивлячись на останні події Лата не переходила межі спілкування. - Гібрида. 

- Чому саме я? 

- Маю припущення, що це ваш дар, - Латіель говорила прямо та без прикривання правди. - Ви знайшли мафію, хоча всі ельфи військові та слідчі не могли цього зробити, ви відчули, що я стою поруч, але я була під відводом очей. 

- Не перестаю дивуватись вашій проникливості, - посміхнувся Мортімус. - Але невже ви думаєте, що я зраджу когось зі своїх? 

- В обмін на свободу, - Латіель дала те, що йому потрібно найбільше. 

- Лато! - Фінголфін округлив очі. - Йому б вистачило і те, що ми його не вб’ємо, а маємо на це повне право! 

- Але ні ви, ні ваші діти, ні діти дітей не зможуть переступити кордон Валадії, - Латіель проігнорувала принца та додала умови. 

- Хм, - задумався Мортімус. - Ви так впевнені що я не відомщу вам за межами Валадії?!

- Впевнена, - Латіель склала руки у низу та продовжила. - Хтось або щось не дає вам це зробити. Інакше я була б уже мертва. 

- Хтось… - повторив Мортімус і покосився на принца. 

- Це було необхідно, - байдуже промовив Фін. 

- Ти заставив поклястись, дуже розумно принце, - фиркнув Мортімус. 

Латіель глянула на принца. Вона згадала, як чоловіки працювали цілу ніч разом і після цього в неї закралась думка, що в їх серцях оселилась дружба. Але це було всього лиш чарування Фінголфіна. Зізнатись Латіель думала, що це працює тільки на жінок. 

- Я згоден на ваші умови, - притулився до ґрат Мортімус. 

Гібрид з охоронцями та королівськими особами вийшли з в’язниці та направились у замок. 

Мортімус цілу поїздку дивився тільки на королеву. Хоч її це і дратувало, але вона навіть не повернулась у його сторону. З гордо піднятою головою спостерігала, як змінюються пейзажі за вікном. Її думки були лиш про те, що надто швидко погодився гібрид. Але, що може зробити він в кайданах? Їй нічого. Латіель полегшено видихнула, тільки опинившись у кабінеті. Її вже чекала стурбована Мелінда. Дівчина залишилась ще на декілька днів у Валадії, щоб підтримати нову королеву. 

Охоронці ввели під руки гібрида. Вигляд його був паршивим. Брудний одяг, сальне волосся та стомлений погляд. Мортімус за звичайних умов мав приємну зовнішність, але останній тиждень дав свої знаки. 

- Вигляд не дуже? - дивлячись на королеву запитав він і не дав навіть слова їй мовити. - Я б хотів прийняти ванну та новий одяг.